Ухвала суду № 56768773, 23.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5151/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу № 175 від 01.10.2015 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2013 року № КС 082133180609».

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 16 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2013 року відповідачем було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаній декларації у графі «Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі» зазначено: договір купівлі-продажу № 5545 від 24.10.2013 року.

У подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.10.2014 року у справі № 369/12633/13-ц, визнано незаконним та скасовано рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 46/2465 від 25.02.2006 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0790 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений 24.10.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який зареєстрований за № 5545 та скасовано реєстрацію договору купіль-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацію права власності за № НОМЕР_1 від 24.10.2013 року, а також визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 та скасовано державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.12.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 року.

01.10.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийнято наказ № 175 від 01.10.2015 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2013 № КС 082133180609».

Як вбачається зі змісту цього наказу, останній прийнятий на підставі статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 (зі змінами та доповненнями) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015 року у справі № 369/12633/13-ц.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України від 07.02.2011 № 3038-VII «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон України від 07.02.2011 № 3038-VII).

Так, відповідно до вимог частини сьомої статті 36 Закону України від 07.02.2011 року № 3038-VII декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

У свою чергу, стаття 39-1 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII визначає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки третьою особою було надано відповідачу відповідні судові рішення, якими визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5545 від 24.10.2013 року та скасовано реєстрацію цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та який визначений у декларації про початок будівельних робіт як підстава для використання земельної ділянки, то відповідач обґрунтовано та в межах своїх повноважень у відповідності до статті 39-1 Закону України № 3038-VII від 07.02.2011 року, скасував декларацію.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача вказував на те, що відповідачем перед тим, як прийняти оскаржуване рішення, перевірка не проводилася. Суд апеляційної інстанції з цього приводу звертає увагу на те, що стаття 39-1 Закону України № 3038 - VII встановлює, що декларація підлягає скасуванню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до вимог пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 13.04.2011 року (в редакції чинній на час прийняття наказу № 175 від 01.10.2015 року), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про те, що відповідач перед тим, як прийняти оскаржуване рішення, перевірку не проводив, оскільки Інспекції були надані всі необхідні документи, зокрема ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.03.2015 року у справі № 369/12633/13-ц, які нею перевірялися, та на підставі яких, у відповідності до ст. 39-1 Закону України № 3038 - VII, відповідач обґрунтовано та в межах своїх повноважень виніс оскаржуваний наказ.

Також позивач стверджував, що наказ № 175 від 01.10.2015 року є ненормативним актом одноразового застосування і вичерпав свою дію, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі № 21-50а11 та посилався на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.09.2009 року.

Колегія суддів дослідивши приведені позивачем рішення Верховного суду України та Конституційного суду України, зазначає наступне.

Верховним судом України переглядалася справа про визнання незаконним та скасування розпорядження районної адміністрації N 1358 від 17 травня 2004 року «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 25 листопада 2003 року N 2994». У даній справі Верховний суд України дійшов висновку про те, що розпорядження N 2994, є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання, тому не може бути в подальшому скасоване районною адміністрацією.

У рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.09.2009 року, на яке посилається позивач, зазначено що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Вивчивши приведені рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що вони стосуються саме актів органів місцевого самоврядування, а не рішень державної архітектурно - будівельної інспекції. Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач посилався на їх безпідставно.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ № 175 від 01.10.2015 року прийнято відповідачем законно та в межах повноважень відповідача, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2016 року.