Постанова № 56768596, 14.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року № 813/152/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

представника позивача Кузіва П.Г..,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

приватне акціонерне товариство "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (далі - позивач, ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 № 0002042201.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 31.07.2015 № 466/22-01/22347313 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп", а отже безпідставно занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 30173 грн, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

В період з 20.07.2015 по 24.07.2015 Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (код ЄДРПОУ 22347313) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" (код ЄДРПОУ 39051104) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, про що 31.07.2015 складено акт № 466/22-01/22347313 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 30173 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 21.08.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № 0002042201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 45260,00 грн (основний платіж - 30173 грн, штрафна (фінансова) санкція - 15087 грн).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп".

Між ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (покупець) та ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" (продавець) укладено договір купівлі - продажу природного газу від 11.07.2014 № 11/07/2014-2, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити на умовах цього Договору природний газ Продавця. Покупець є кінцевим споживачем газу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 додаткової угоди до договору купівлі - продажу природного газу від 11.07.2014 № 11/07/2014-2 тариф на газ на дату укладення цієї додаткової угоди становить 8593,63 грн.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 додаткової угоди до ціни газу включається збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 359 у розмірі 2% до діючого тарифу на газ, що на дату укладання цієї додаткової угоди складає 171,87 грн.

На підтвердження виконання договору № 11/07/2014-2 позивач надав суду акт прийому-передачі ресурсу природного газу від 31.03.2015, з якого вбачається, що ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" передало, а ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" прийняло у березні 2015 року ресурс природного газу в обсязі - 30435 тис м куб., ціна без ПДВ (за 1 тис. м куб.) - 8593,63 грн, цільова надбавка 171,87 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу регулюються Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Згідно з п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 10, ліцензіат не має права здійснювати господарську діяльність, зокрема, із зберігання газу, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами, а також транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами.

Стаття 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.

Так, газотранспортне підприємство не може провадити діяльність з видобування та постачання природного газу, а газорозподільне підприємство - діяльність з видобування, постачання, зберігання і транспортування природного газу.

З вказаного випливає, що до процесу постачання природного газу обов'язково залучається декілька господарюючих суб'єктів: постачальник, газотранспортне і газорозподільне підприємство.

Так, між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" філії "Управління магістральних газопроводів" "Львівтрасгаз" (газотранспортна організація) та ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (замовник) 24.09.2012 укладено договір № 1209000561 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, за умовами якого, газотранспортною організацією надаються послуги по транспортуванню природного газу, його очистці, осушці, одоризації, в об'ємах закуплених замовником у постачальника (постачальників), що підтверджуються Об'єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз", його передача ПАТ "Львівгаз" Бориславська філія на газорозподільній станції (ГРС), або на газорозподільному пункті (ГРП).

Згідно з п. 2.1 газотранспортна організація здійснює послуги по транспортуванню і підготовці природнього газу, який надійшов в газотранспортну систему УМГ "Львівтрасгаз" і передає його на пункт передачі в мережі газотранспортної організації у відповідності з Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 № 355.

Відповідно до п. 2.6 договору якість газу, що надходить від постачальника в газотранспортну мережу газотранспортної організації повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87.

На підтвердження виконання договору № 1209000561 позивач надав суду акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2015, з якого вбачається, що УМГ "Львівтрасгаз" передало, а ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у березні 2015 року.

З метою одержання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо до об'єктів, що належать позивачу, ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (замовник) 31.12.2013 укладено договір № 2014/Т-ПР-02 112 на розподіл природного газу з публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (газорозподільне підприємство) в особі начальника Дрогобицького УЕГГ.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до пункту 3.6 обсяг транспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу, що оформляється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до договору.

Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифами на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м, встановленим для газорозподільного підприємства національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1 Договору).

На підтвердження виконання договору № 2014/Т-ПР-02 112 позивач надав суду акт приймання-передачі природного газу від 01.04.2015, з якого вбачається, що ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" (постачальник) передало, представник філії Дрогобицького УЕГГ ПАТ "Львівгаз" (газорозподільне підприємство) транспортувало, а ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (споживач) прийняло в березні 2015 року природній газ в обсязі 30435 кум. м.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів та фактичного надходження природного газу позивачем надано податкові накладні від 13.03.2015 № 39 на суму 100000,00 грн (в тому числі ПДВ 16666,67 грн), від 19.03.2015 № 40 на суму 50000,00 грн (в тому числі ПДВ 8333,33 грн), від 20.03.2015 № 41 на суму 50000,00 грн (в тому числі ПДВ 8333,33 грн), від 24.03.2015 № 44 на суму 50000,00 грн (в тому числі ПДВ 8333,33 грн), від 31.03.2015 № 46 на суму 100000,00 грн (в тому числі ПДВ 16666,67 грн), від 02.04.2015 № 51 на суму 20133,59 грн (в тому числі ПДВ 3355,60 грн).

Оплату здійснено відповідно до наданих платіжних доручень від 13.03.2015 № 492 на суму 100000,00 грн, від 19.03.2015 № 547 на суму 50000,00 грн, від 20.03.2015 № 558 на суму 50000,00 грн, від 24.03.2015 № 566 на суму 50000,00 грн, від 31.03.2015 № 605 на суму 100000,00 грн, від 02.04.2015 № 629 на суму 20133,59 грн.

Судом встановлено, що придбаний у березні 2015 року позивачем у ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" через газорозподільчі мережі ДК "Укртрансгаз" природний газ, повністю використаний позивачем у господарській діяльності, а саме, при виготовленні теплової енергії з метою обігріву приміщень підприємства, які знаходяться по вул. І.Мазепи, 1 у м. Трускавці та по вул. Садовій, 16 у м. Трускавці, що підтверджується звітами за контрактний місяць.

При цьому, суд звертає увагу, що у звітах зазначена інформація про кількість спожитого природного газу поденно та за місяць в цілому, про його фізико-хімічні характеристики.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи:

- акт державної технічної комісії від 24.01.2002 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію по вул. І.Мазепи, 1 у м. Трускавці;

- акт державної технічної комісії від 17.12.2002 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію по вул. Садовій, 16 у м. Трускавці;

- журнал обліку розходу води, газу, електроенергії та теплової енергії котельні санаторію "Дніпро";

- журнал обліку розходу води, газу, електроенергії та теплової енергії котельні готелю "Бескид";

- акти прийняття коректора після повірки;

- копію заявки на постачання природного газу в березні 2015 року;

- звіт по зведених проводках за березень 2015 року.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копію витягу 1426554500103 з реєстру платників податку на додану вартість, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлось платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу підлягає ліцензуванню.

Матеріалами справи підтверджено, що постачальник природного газу, з яким у позивача було укладено договір від 11.07.2014 № 11/07/2014-2 купівлі-продажу природного газу - ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" одержало ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 24.04.2014 серії АЕ № 287924, відповідно до якої ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп" має право на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, строк дії ліцензії з 24.04.2014 по 24.04.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" та ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив встановлені судом обставини здійснення господарських операцій щодо поставки природного газу від ТОВ "Фірма "Альтаір-Груп".

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності при здійсненні поставки природного газу.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" судовий збір у розмірі 1378,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 21.08.2015 № 0002042201.

3. Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Дрогобицька, 33, ЄДРПОУ 22347313) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.