Постанова № 56768487, 18.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року 810/5637/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., при секретарі судового засідання Бончева О.С., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Толстунова С.В.,

представника третьої особи - Ільєнко І.Л.,

свідка - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2015 незаконно та безпідставно винесено наказ № 597 о/с про звільнення позивача за пунктом г (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Крім того, зазначив, що звільнення працівників під час перебування у відпустці по догляду за дитиною не допускається.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник ГУ МВС України в Київській області у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що враховуючи відсутність рапорту на звільнення у зв`язку із переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації були відсутні підстави застосовувати до позивача пункт 64 «З» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх і саме тому його було звільнено у зв`язку із скороченням штатів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як убачається з Трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України Наказом від 29.11.2003 №391 о/с.

Відповідно до витягу з Наказу від 17.04.2015 №205 о/с ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, починаючи з 23.03.2015 по 14.07.2017.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області №597 о/с від 06.11.2015 року згідно з пунктами 10 та 11 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, начальника відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУМВС у Київській області.

Як убачається з пояснень позивача, 02.11.2016 ним було подано до УДАІ ГУ МВС Анкету про бажання проходити службу у Національній поліції України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, який діяв до 07.11.2015 року, визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки; особливого призначення.

Частиною першою статті 18 вказаного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За приписами пункту 70 вказаного Положення передбачено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, 05.11.2015 працівниками кадрового підрозділу УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_1 було запропоновано написати рапорт про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.

Таким чином, 06.11.2016 працівниками УДАІ ГУ МВС України в Київській області було складено Акт про відмову позивача від написання рапорту щодо звільнення у зв'язку з переходом для проходження служби в поліції, натомість виявлено бажання подати заяву про перехід на посаду в поліцію.

Дана обставина заперечувалась самим позивачем під час надання ним свідчень, однак чітко підтверджувалась допитаними в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які брали безпосередню участь у розмові з позивачем, в якій позивачу було кілька разів запропоновано написати рапорт та заяву, як документи, що опосередковують волевиявленя особи на перехід на службу з органів МВС України до Національної поліції України, та за наслідками якої було складено акт про відмову позивача у поданні зазначених документів від 6.11.2015 №18/14977. При цьому позивач не спростовував в судовому засіданні достовірність сказаного свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи позивач не надав доказів подання відповідних рапортів про проходження служби в поліції в межах встановленого законодавством строку із проходженням відповідної атестації у визначеному порядку та строки.

Крім того, у судовому засіданні відсутність рапорту ОСОБА_1 підтвердив свідок ОСОБА_5

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи наказ № 597 о/с від 06.11.2015 року про звільнення позивача з 06.11.2015 року у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, у зв'язку із чим суд вважає позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління МВС України в Київській області № 597 о/с (по особовому складу), в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, за ст. 64 п «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ України такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування міст Ірпінь та Буча, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУМВС України в Київській області суд зазначає, що вказана позовна вимога є похідною від попередньої та враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Постановою КМУ від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у зв'язку з чим створено новий орган публічної влади - Головне управління Національної поліції в Київській області, який не є правонаступником ГУМВС України в Київській області.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 березня 2016 р.