Рішення № 56768451, 24.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 671/1644/15-ц

Провадження № 22-ц/792/224/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю представника апелянта - Кривого В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Банк Форум" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості з апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Банк Форум" на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2015 року,

встановила:

У вересні 2015 року ПАТ „Банк Форум" (далі - банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору від 02.10.2008 року, №0101/08/26-КЕ, відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 14% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 03.10.2011 року. Додатковими угодами між сторонами було обумовлено нові графіки погашення боргу. Додатковою угодою від 24.07.2009 року визначено кінцевий термін повернення кредитних коштів - до 16.04.2014 року.

Станом на 25.08.2015 року заборгованість по кредитному договору становить: 23901,51 дол. США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 10651,62 дол. США прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23453,21 дол. США, що еквівалентно 518211,43 грн. - пеня з розрахунку 0,2% в день за простроченими кредитом та процентами, 6910,63 дол. США, що дорівнює 152694,04 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту та процентів.

Заочним рішенням Волочиського районного суду від 30 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Форум" заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 528116,87 грн., за процентами в розмірі 235353,34 грн., по штрафу в сумі 152694,04 грн., а всього 916164,25 грн. та в дохід держави 3654 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі банк просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки стягнув борг в національній валюті, гривні, хоча позовні вимоги стосувалися стягнення боргу у валюті виконання договору кредиту, доларах США; необґрунтована також відмова суду у стягнені пені, хоча договором передбачено її нарахування та сплата у разі порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором щодо повного та своєчасного погашення кредитної суми; судом безпідставно було відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

При ухваленні рішення судом допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору від 02.10.2008 року, №0101/08/26-КЕ, відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в банку в розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 14% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 03.10.2011 року. Додатковими угодами між сторонами було обумовлено нові графіки погашення боргу. Останньою додатковою угодою від 24.07.2009 року сторонами було визначено кінцевий термін повернення кредитних коштів - до 16.04.2014 року.

Банк свої вимоги за кредитним договором виконав повністю, надавши позичальнику обумовлену договором суму. ОСОБА_2 повернення кредитних коштів проводить несвоєчасно та не в повному об'ємі, в зв'язку з чим станом на 25.08.2015 року заборгованість по кредитному договору становить: 23901,51 дол. США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 10651,62 дол. США прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 23453,21 дол. США, що еквівалентно 518211,43 грн. - пеня з розрахунку 0,2% в день за простроченими кредитом та процентами; 6910,63 дол. США, що дорівнює 152694,04 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту та процентів.

Частково задовольняючи позов суд правильно вказав на необхідність стягнення з боржника суму боргу по тілу кредиту, процентам та штрафу та обґрунтовано відмовив у стягненні пені. Однак невірно визначився з валютою зобов'язання, стягнувши з боржника основний борг в національній валюті, гривні.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору №0101/08/26-КЕ від 02.10.2008 року, укладеного між ПАТ „Банк Форум" та ОСОБА_2, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процента, що обчислюється від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення.

Пунктом 4.5. вказаного договору встановлено, що за порушення термінів повернення кредитних коштів та сплати відсотків, встановлених Додатком №1, позичальник сплачує банку штраф за кожний випадок порушення вказаного графіку в частині недотримання термінів погашення кредиту: більше 10 днів - у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.

В позовній заяві позивач помилково послався на п. 4.4. вищезазначеного договору, як на підставу стягнення штрафу, хоча фактичний розрахунок розміру кредитної заборгованості та доводи апеляційної скарги дають підставу для висновку про застосування до конкретних правовідносин саме п. 4.5. кредитного договору №0101/08/26-КЕ від 02.10.2008 року, що в судовому засіданні підтвердив представник апелянта.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, як полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної від повільності за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові ВСУ №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Таким чином висновок суду про необхідність виключення пені із суми стягнення, що покладала на ОСОБА_2 подвійну відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором є обґрунтованим, а доводи апелянта в цій частині безпідставними.

Що стосується висновку суду про стягнення боргу за кредитом у національній валюті, гривні, а не у валюті виконання зобов'язання, доларах США, то тут необхідно вказати на наступне.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 620 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" встановлено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Частина 3 статті 533 ЦК України вказує на те, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з правовою позицію, висвітленою Верховним Судом України в постанові №6-1680 цс15 від 10.02.2016 року, якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка - отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 року, №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Як вбачається з наданих апелянтом документів, ним було отримано від НБУ банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, в т.ч. і щодо валютного кредитування (ліцензія №62 від 31.01.1994 року), та дозвіл №62-3 НБУ від 10.06.2005 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" з відповідним додатком, в якому міститься перелік операцій з валютними цінностями.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору №0101/08/26-КЕ від 02.10.2008 року, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом у розмірі 30000 дол. США.

За вищевстановлених обставин стягнення судом основного боргу за кредитом та процентів за користування кредитними коштами у гривні є помилковим і в цій частині рішення суду слід скасувати.

Стягнення ж штрафу у національній валюті, гривні, відповідає вимогам закону.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету КМУ від 19.02.93., № 15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" нарахування та стягнення неустойки повинно бути проведено в національній валюті, гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків кредитного боргу, розмір штрафу становить 6910,63 дол. США із зазначенням еквівалента в гривні - 152 694,04 грн.

Станом на дату проведення розрахунку суми заборгованості, 25.08.2015 року, офіційний курс гривні по відношенню до долара США становив 2209,5544 грн. за 100 дол. США, що з урахуванням суми округлення становитиме 22,10 грн. за 1 дол. США. Таким чином гривневий еквівалент 6910,63 дол. США ставитиме 152 724,92 грн., що на 30,88 грн. більше, ніж нараховано позивачем.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України, принцип диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність прийняття до уваги гривневий еквівалент кредитної заборгованості, зокрема і штрафу, визначений банком.

Розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок виконання умов кредитного договору №0101/08/26-КЕ від 02.10.2008 року становить 23901,51 дол. США+10651,62 дол. США=34 553,13 дол. США+152 694,04 грн.

Питання розподілу судових витрат між сторонами підлягає вирішенню в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 88 ЦПК України.

При ціні позову 1 434 375,68 грн. сума судового збору, яка підлягала сплаті банком при поданні позову станом на 31.08.2015 року становила 3 654 грн.

Оскільки станом на дату звернення до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України „Про судовий збір", тому з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягнення 2238,08 грн. судових витрат у вигляді судового збору (884874,87х100:1434375,68=61,69х3654:100=2238,08).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами за подання апеляційної скарги то слід відзначити, що при заявленій ціні позову в 1 434 375,68 грн., судом першої інстанції було задоволено 916 164,25 грн.

З урахуванням тієї обставини, що скасування рішення суду першої інстанції пов'язане з невірним вирішенням питання щодо валюти виконання грошового зобов'язання, в той час як сума стягнення в гривнях, визначена судом залишилася незмінною, тому діючи відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування судових витрат у вигляді судового збору апелянту за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк Форум" задоволити частково.

Заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Банк Форум" 34 553,13 дол. США та 146 436,25 грн. заборгованості за кредитним договором №0101/08/26-КЕ від 02.10.2008 року. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2238,08 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Чорний С.Б. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27