Рішення № 56767462, 29.02.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2016 Справа №607/19075/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді -Братасюк В.М.,

за участю секретаря - Чичкевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», третя особа реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про скасування рішення нотаріуса, встановлення факту безпідставної реєстрації права власності на обєкт нерухомості, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування квартири та повернення квартири власнику, -

В С Т А Н О В И В :

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ТОВ «ОСОБА_3 плюс», третя особа реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про скасування рішення нотаріуса від 08.07.2015 року №22682447 про реєстрацію права власності на квартиру № 8, що знаходиться в будинку №12 по вул. Вербицького в м. Тернополі за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс».

В ході судового розгляду позивач, керуючись ст. 27 та 31 ЦПК України, звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог додатково просить суд встановити факт безпідставної реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 права власності на обєкт нерухомого майна квартиру № 8, що знаходиться в будинку №12 по вул. Вербицького в м. Тернополі за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», витребування спірної квартири від «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» та повернення вказаної квартири позивачу.

Ухвалою суду від 29.02.2015 року, позов в частині вимог про скасування рішення нотаріуса від 08.07.2015 року №22682447 про реєстрацію права власності на квартиру № 8, що знаходиться в будинку №12 по вул. Вербицького в м. Тернополі за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», провадженням закрито, як такий, що не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на безпідставність внесення нотаріусом запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за заявою відповідача ТОВ ««Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», оскільки жодних доказів укладання окремого правочину договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в порядку ЗУ «Про іпотеку» не укладалося; перехід права власності відбувся без отримання позивачем, як іпотекодавцем, вимоги про необхідність виконання грошового зобовязання в тридцяти денний термін, та з ігноруванням вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В судовому засіданні представник позивача просить позов задовольнити. В судове засідання позивач направив заяву з клопотанням про розгляд провадження за наявними доказами за власної відсутності.

Представник ТОВ ««Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» проти задоволення позову заперечив, вважаючи, що перехід права власності на спірну квартиру було здійснено нотаріусом на підставі звернення товариства та договору іпотеки, що відповідає закону. В останнє судове засіданні представник відповідача не зявився.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не зявився в судове засідання та не забезпечив явку свого представника, хоча своєчасно був повідомлений судом про час і місце судового розгляду.

Третя особа реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області не забезпечила явку в судове засідання свого представника. Хоча служба також належним чином повідомлялася судом про час і місце судового розгляду.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

22 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу квартири № 8, що знаходиться в будинку №12 по вул. Вербицького в м. Тернополі, за яким позивач витупив покупцем нерухомого майна. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за №4889.

Згідно договору іпотеки від 22.05.2007 року квартира виступала в якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 1901/0507/71-140 від 22.05.2007 року укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, згідно умов якого позивач передав в іпотеку АКБ «ТАС Комерцбанк» спірну квартиру.

Надалі ПАТ «Сведбанк», котре є правонаступником АКБ «ТАС Комерцбанк», на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, відступило ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3» право вимоги заборгованості за кредитним договором №1901\0507\71-140 від 22.05.2007 року.

Відтак внаслідок укладання вказаної угоди ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» набула статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 22.05.2007 року квартири за адресою м. Тернопіль вул. Вербицького 12\8.

Судом встановлено, що ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» 08 липня 2015 року звернулося з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладну відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за №4894, щодо спірної квартири, та проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством. Дану заяву зареєстровано в реєстрі за №2481.

Крім того ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» подано окрему заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №12229527 на квартиру за адресою м. Тернопіль вул. Вербицького 12\8.

08 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу у Державному реєстрі) від , індексний номер 22682447, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою м. Тернопіль вул. Вербицького 12\8 за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс».

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2015 року, номер запису 10323801, підставою виникнення права власності за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» на зазначену квартиру, є договір іпотеки від 22.05.2007 року.

Позивач зазначає, що про припинення володіння належною йому квартири шляхом вибуття з його власності, він дізнався в грудні 2015 року, коли йому зателефонували з ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» та повідомили, що перереєстрували право власності на нерухоме майно на себе.

ОСОБА_1 вважає, що належне йому майно вибуло з його законного володіння протиправно, зараз перебуває в незаконному володінні відповідача, оскільки жодного окремого правочину щодо задоволення вимог Іпотекодержателя ОСОБА_1 не укладав з жодною юридичною особою, жодних вимог від Іпотекодержателя, в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» йому не надходило, а тому у нотаріуса були відсутні правові підстави за заявою ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» реєструвати право власності на квартиру, належну позивачу, за відповідачем ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс».

Зміст права власності складають правомочності власника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Відповідно припинення права власності зумовлює припинення усіх складових його змісту: володіння, користування та розпорядження майном.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація, як спосіб захисту порушеного права власності на річ обирається, якщо: 1) потерпілий домагається повернення речі у власність від тієї особи (набувача), з якою безпосередньо не перебував і не перебуває в договірних відносинах щодо речі; 2) річ знаходиться у володінні тієї особи, до якої спрямовується вимога потерпілого; 3) річ збереглася в натурі.

На думку суду позивачем вірно обрано спосіб захисту цивільного права на річ шляхом витребування майна у відповідача ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», та повернення речі позивачу із скасуванням запису в реєстрі про реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс», оскільки майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею і з факторинговою компанією останній не перебуває і не перебував у договірних відносинах.

За подібних умов, коли позивач не перебував у договірних відносинах з особою котра набула права власності на майно особи, і котрий оспорює право власності нового власника, на необхідності застосування віндикації, як способу захисту цивільного права, наголошує Верховний Суд України в правовому висновку, викладеному у постанові у справі №6-107цс12 від 07.11.2012 року.

Відтак системний аналіз доказів дозволяє суду зробити висновок про наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як вбачається з п. 12 Договору іпотеки квартири, зареєстрованого реєстрі за № 4894, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

12.3 Згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодерджателя, укладеним шляхом здійснення застереження, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2 цього Договору (при цьому в п.12.3.1 сторони договору іпотеки обумовили, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодерджателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобовязання в пордяку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодерджателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодердателя на предмет іпотеки.)

12.3.2 Отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Із змісту направлених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на адресу суду матеріалів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_3 плюс» вбачається, що останньою було обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений п. 12.3 Договору іпотеки.

Разом з тим, статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Так, згідно п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання,вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк тапопередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимогиіпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270, затверджено Правила надання послуг поштового звязку, й згідно змісту цих Правил надано визначення поштового відправлення з оголошеною цінністю це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником, а п. 110 Правил передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень).

Зміст наявного в матеріалах справи нотаріуса ОСОБА_2 свідоцтва нотаріуса ОСОБА_5 від 04.06.2015 року зареєстрованого в реєстрі під №6645, копію якого відповідачем надано суду, за текстом якого зазначено про вручення позивачу письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором, суму розрахунку боргу та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, як доказ обізнаності ОСОБА_1 з наміром факторингової компанії застосувати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачену п.12.3 договору іпотеки судом оцінюється критично, оскільки у вищезгадуваному Свідоцтві зазначено дослівно «Заява була передана цінним листом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу через КМА УАППЗ «УКРПОШТА», проте жодного доказу про фактичне вручення вимоги під розписку позивачу чи про відмову ним від отримання письмової вимоги відповідачами суду не надано, хоча Верховний Суд України в Постанові від 18.11.2015 року у справі №6-1884цс15 також висловив власну правову позицію, щопід письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей, а і їх отримання адресатом.

А тому суд наголошує, що належного та допустимого доказу, який свідчить про фактичне вручення, в порядку, передбаченому Правилами надання послуг поштового звязку, ОСОБА_1 повідомлення вимоги від ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» надісланого з оголошеною цінністю про усунення порушень, іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги стороною відповідачів суду не надано, незважаючи на те, що обовязок доказування обставин покладається на особу, котра доводить відповідні обставини.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реєструючи право власності на належну позивачу квартиру за Іпотекодержателем, відповідачем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не було дотримано вимог ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ним дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, що було необхідною правовою умовою реєстрації права власності в реєстрі нотаріусами України до 01.10.2016 року суд наголошує, що наявна в матеріалах нотаріуса ОСОБА_2 заява, зареєстрована в реєстрі під №2481, ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладної відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за №4894, щодо спірної квартири, та проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством, не може вважатися вчиненням нотаріусом нотаріальною дією з нерухомим майном в розумінні ст. 15 ЗУ « Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» (в редакції до змін, що набули чинності з 01.01.2016 року), та п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №868 від 17.10.2013 рок.

Окремо суд зауважує, що підставою для виникнення права власності за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» приватний нотаріус вказав у оскаржуваному рішенні Договір іпотеки (квартири) від 22.05.2007 року.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не може бути підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що згідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовувалася як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, вчиненого з порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання про відсутність правових підстав припинення права власності позивача на належну йому квартиру АДРЕСА_1, проведення Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна квартиру № 8, що знаходиться в будинку №12 по вул. Вербицького в м. Тернополі за ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс», а тому цивільне право позивача підлягає до захисту шляхом витребування спірної квартири від «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс», повернення спірної квартири у власність позивачу із скасуванням державної реєстрації права власності ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» на згадувану квартиру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88 ,212, 213 - 215ЦПК України, Законами України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» , ст. 16, 388 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Витребувати у ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» та повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2, скасувавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію, від 08.07.2015 року, права власності ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» на зазначену квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_5 плюс» 487, 20 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_6