Ухвала суду № 56767205, 24.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/249/15-к Головуючий у 1 інстанції: Бонецький Н.М.

Провадження № 11-кп/783/316/16 Доповідач: Михайлишин Г. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Михайлишин Г. Я.

Суддів: Стельмаха О.С., Гуцала І. П.

при секретарі: Петрук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу № 458/249/15-к про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12013150340000563 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України,

з участю прокурора: Горин У.І.

за апеляційною скаргою прокурора Самбірської місцевої прокуратури Тимоцка А.В. на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Старосамбірького районного суду Львівської області від 9 лютого 2016 року задоволено клопотання захисника Леська С.Я. та повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013150340000563 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України та ОСОБА_2 за ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні Тимоцко А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 09.02.2016 року скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що суд в обгрунтування своїх висновків покликався на невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а саме, вказав, що в обвинувальному акті невірно вказано прізвище обвинуваченої ОСОБА_1 та неправильно зазначена дата народження обвинуваченої ОСОБА_2 Із покликанням на ст.291 КПК України, згідно якої в обвинувальному акті повинні міститися анкетні відомості кожного обвинуваченого, прокурор робить висновки, що закон ставить вимоги щодо наявності в обвинувальному акті анкетних даних обвинувачених, а не вимоги щодо їх достовірності, а тому суд може повернути обвинувальний акт лише у випадку відсутності анкетних відомостей обвинувачених, а такі в обвинувальному акті є.

Крім цього, на час складання обвинувального акта, направлення його до суду обвинувачена користувалась паспортом на ім'я ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, в тому числі повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваної, характеристикою, довідками, копією паспорта громадянина України на прізвище «ОСОБА_1».На момент скерування обвинувального акта до суду, а саме станом на 02.03.2015р. вимоги ст.291 КПК України були дотримані. Обвинувачена змінила своє прізвище та паспорт лише 25.11.2015 року.

Щодо невірних відомостей про народження ОСОБА_2, то в обвинувальному акті була допущена механічна помилка при написанні дати її народження.

Окрім цього, перевірка відповідності вимогам закону обвинувального акта проводилась Турківським районним судом Львівської області та Апеляційним судом Львівської області та при скасуванні ухвали Турківського районного суду Львівської області від 27.03.2015 року апеляційним судом не було констатовано порушень вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України.

Оскільки суд зобов'язаний у кожному судовому засіданні з'ясовувати зміну анкетних даних обвинувачених, то цей недолік можна було усунути і під час підготовчого судового засідання.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 адвокат Лесько С.Я. покликається на законність та обґрунтованість ухвали суду. Зокрема, зазначає, що прокурор покликається на процесуальні документи, складені в ході досудового розслідування, в яких обвинувачена ОСОБА_1 записана як ОСОБА_1 а також те, що прізвище ОСОБА_1 було зазначено у паспорті, копія якого долучена до матеріалів справи. Однак, ксерокопія паспорту не є належним документом, а сам паспорт був недійсним на момент оголошення підозри та складання обвинувального акту, оскільки в ньому відсутня фотографія власника паспорта у зв'язку з досягненням 45-річного віку. Разом із тим, під час одруження ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1. Відповідно і в ухвалі Турківського районного суду Львівської області від 27.03.2015 року зазначено, що «ОСОБА_1 являється громадянкою ОСОБА_1.».

Окрім того, обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, викладеного у відповідності до положень ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, а правова кваліфікація не відповідає положенням закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувальний акт не був вручений ОСОБА_1, ОСОБА_2, про що свідчить те, що за клопотанням обвинувачених їм було вручено лише 26.03.2015р. копію обвинувального акту.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який апеляційну скаргу не підтримав, думку захисника Леська С.Я. про законність та обґрунтованість ухвали суду, обвинувачену ОСОБА_2 в підтримку апеляційної скарги прокурора, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд покликався на положення п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, відповідно до якого суд у підготовчому судовому засіданні може повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Вимоги щодо форми і змісту обвинувального акту визначені у ст. 291 КПК України. Суд встановив порушення прокурором вимог, передбачених п.3 ч.4 ст. 291 КПК України, а саме: в обвинувальному акті невірно вказано прізвище обвинуваченої «ОСОБА_1», хоча як встановлено у підготовчому судовому засіданні згідно паспортних даних її прізвище «ОСОБА_1» а також неправильно вказано дату народження обвинуваченої ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як згідно паспортних даних ОСОБА_2 народилась 25.11.1953 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що закон, вимагаючи встановити в обвинувальному акті анкетні відомості кожного обвинуваченого /прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство/, не вимагає їх достовірності. Обвинувальним актом повинні бути встановлені достовірні відомості.

Проте, як вбачається з обвинувального акту, такі відомості належним чином встановлені не були.

В підготовчому судовому засіданні судом правильно встановлено, що згідно паспортних даних прізвище, ім'я, по батькові, обвинуваченої - ОСОБА_1 /а.с. 132/, а не ОСОБА_1, як зазначено в обвинувальному акті. Встановлюючи її особу, слідчий не перевірив питання зміни прізвища та, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_1 (актовий запис №7 від 10.06.1999р.). Також було залишено поза увагою ту обставину, що у паспорті на ім'я ОСОБА_1, за яким органом досудового розслідування встановлювалась особа обвинуваченої, відсутня фотографія власника паспорта у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Також в ухвалі суду вірно вказано, що дата, а саме, рік народження обвинуваченої ОСОБА_2 неправильно встановлений в обвинувальному акті.

Кримінальним процесуальним законом зобов'язано прокурора одночасно з переданням обвинувального акта до суду надати під розписку підозрюваному копію обвинувального акта й копію реєстру матеріалів досудового розслідування /ст. 293 КПК України/, а розписку підозрюваного про отримання цих документів долучити до обвинувального акта у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст. 291 КПК України. Проте, в долучених до матеріалів справи розписках відсутня дата. /а.с.8, 9/.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам закону та необхідність повернення його прокуророві.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування ухвали суду. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Вирішуючи питання, передбачені §3 глави 24 КПК України, необхідно усунути зазначені судом порушення щодо обвинувального акта, враховуючи також, що обвинувачення має формулюватись відповідно до встановлених фактичних обставин та вимог кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 лютого 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12013150340000563 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: