Ухвала суду № 56763053, 29.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6570/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої - судді Тарасюк К.Е.,

суддів Литвинової І.В., Москаленко К.О.,

при секретарі Сулимі А.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Ткача А.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014100060006788 від 30.11.2014, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, п.9 ч.2 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_2, 30.11.2014 приблизно о 14.00 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_3, по запрошенню останнього, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклого конфлікту, із застосуванням гострого предмету ( ножа), умисно наніс останньому колото-різані поранення з ушкодженням м'яких тканин та м'язів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та сприяли крововтраті.

Того ж дня, приблизно о 14.40 год., ОСОБА_2, з метою приховання вказаного злочину, почав мити підлогу від крові ОСОБА_3, при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті останнього, вирішив його вбити. З цією метою ОСОБА_2 підійшов ззаду до ОСОБА_3 і, використовуючи шнур на оптичному маніпуляторі від комп'юра, став здавлювати шию останнього, тим самим долаючи його волю до опору. Після чого ОСОБА_2, використовуючі гострі предмети умисно наніс множинні удари ним в життєво-важливі органи голови та тулубу ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді комбінованої травми: відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонки та в тканину головного мозку, множинних колото-різаних поранень шиї та живота з ушкодженнями внутрішніх органів з розвитком шоку, крововтрати, набряку -набухання головного мозку, - від яких настала смерть ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив про часткове визнання вини у вчиненні інкримінованого злочину, заперечував правильність кваліфікації його дій в обґрунтування процесуальної позиції захисту посилався на те, що 30.11.2014 приблизно з 08.00 год. він дійсно перебував з ОСОБА_3, з яким напередодні познайомився, в приміщення квартири АДРЕСА_1 при цьому вони вживали спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_3, повернувшись з ванної кімнати оголеним, став схиляти його до вступу у статеві відносини, на що він відмовлявся, однак ОСОБА_3 продовжував свої дії, охоплював його в обійми, цілував, наполегливо схиляв до гомосексуальних стосунків, при цьому погрожував, у випадку його відмови, використати свої впливові зв'язки і погіршити йому життя. Вказані погрози викликали в нього бажання мирним шляхом владнати конфлікт. Тоді вони повернулись на кухню, де продовжили вживати спиртне. В той момент, коли вони з ОСОБА_3 перебували на кухні і останній доторкнувся рукою до його статевого органу, він, в свою чергу, схопив правою рукою кухонний ніж, яким наніс декілька ударів ОСОБА_3 по стегнах. В цей момент останній обурився, став погрожувати йому приїздом друзів, працівників міліції, тощо та наказав набрати воду і замити підлогу від крові, що він і зробив. В цей час він вже перебував в шоковому стані, а ОСОБА_3 продовжував йому погрожувати та схиляти до статевих відносин з ним. Що відбувалось далі, він не пам'ятав, але пам'ятає, що коли він вийшов з ванної кімнати, то бачив востаннє ОСОБА_3 на ліжкові. Після чого він, злякавшись, забрав все, що було на столі в пакет для сміття, взяв два мобільні телефони ОСОБА_3 і покинув приміщення цієї квартири, викинувши все взяте ним в подальшому у смітник. Стверджував, що наміру вбивати ОСОБА_3 він не мав, хто це зробив йому не відомо.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 заявила письмове клопотання про призначення додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи з підстав наявності суттєвих суперечностей між висновком експертизи №66 щодо психолого-психіатричного стану обвинуваченого ОСОБА_2 та фактичними обставинами справи та поясненнями ОСОБА_2, а також наявністю певних обставин вважати, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину перебував у неосудному або обмежено осудному стані, викликаному протиправною поведінкою потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор заперечував проти необхідності задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність і на те, що органами досудового розслідування зібрані необхідні докази у справі, в судовому засіданні були допитані експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили правильність складеного ними експертного висновку №66, а тому підстав для призначення зазначеної захистом експертизи не вбачав.

Потерпіла ОСОБА_7 про місце, день і час судового засідання повідомлялась належним чином, не з'явилась, суд визнав можливим проведення вказаного судового засідання за її відсутності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження по суті внесеного клопотання, провівши судове слідство, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду справи суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на стадії досудового розслідування було призначено та проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу №66 від 27.01.2015, за висновками якої ОСОБА_2 у період кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, ознак психічних розладів та психічного захворювання не виявляв, та на даний час не виявляє. ОСОБА_2 за своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_2 у період, до якого відноситься кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не виявляв ознак яких-небудь психічних розладів. ОСОБА_2 не виявляє ознаки хронічного алкоголізму та наркоманії та лікування не потребує. ( т.2 а.с. 199-204).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п. 10 постанови № 8 від 30 травня 1997 року «Про судовому експертизу в кримінальних і цивільних справах», додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Подане клопотання захисту не містять та судом при його розгляді не встановлено обставин, які б в силу вищевказаних роз'яснень Пленуму Верховного суду України обумовлювали необхідність призначення у справі додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

Так, захист, не будучи наділеним спеціальними знаннями в галузі психології і психіатрії, в змісті клопотання стверджує про те, що при проведенні на стадії досудового розслідування експертизи експерти допустили «недоліки аналізу психічного стану підекспертного на період до, під час і після вчинення злочину», «недоліки формулювання діагностичного та експертних висновків з відсутності як їх обгрунтування так і доказового розмежування, враховуючи низку загально-методичних підходів», при цьому захист змістовно не вказує, з чого ним зроблені такі висновки і на яких різним методиках, ніж ті, що були використані експертами, грунтуються ці позиції. З тих же підстав є незрозумілими висновки захисту щодо недотримання експертами «меж їх компетенції» при складанні ними висновку, адже під час допиту експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було встановлено, що вони, маючи близько 20-річний експертний стаж складали і надавали висновки по поставленим питанням виключно і з чітким дотриманням меж своєї компетенції.

Щодо посилання захисту на те, що експерти нібито не дослідили причинно-наслідковий зв'язок між діями потерпілого ОСОБА_3 по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 на період вчинення злочину, а тому, висновок про відсутність у ОСОБА_2 на час скоєння вбивства стану фізіологічного афекту грунтувався лише на загальних правилах без індивідуалізації конкретної ситуації, то слід зазначити наступне.

Саме з метою перевірки вказаних обставин з огляду на показання обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні, які за своїм змістом повністю відповідали його позиції під час досудового розслідування, судом, за клопотанням захисту з метою роз'яснення складеного експертного висновку №66 викликались для допиту експерт-психіатр (голова експертної комісії) ОСОБА_5 та експерт - психолог ОСОБА_6

Так, експерт - психіатр ОСОБА_5 повністю підтримав правильність висновку щодо відсутності у ОСОБА_2 як на момент дій, які йому інкримінуються, так і на момент дослідження стану паталогічного афекту, будь-якого психічного розладу. Стверджував, що ОСОБА_2 на моменту вчинення злочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Допитаний в судовому засіданні експерт-психолог ОСОБА_6 пояснив, що при проведенні експертизи нею вивчались як матеріали кримінального провадження, так і проводилась безпосередня бесіда з ОСОБА_2, на підставі чого нею був зроблений висновок щодо відсутності у ОСОБА_2 на момент вчинення злочину стану фізіологічного афекту. Так, обставини неправомірної поведінки потерпілого ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2, наведені останнім, їй були відомі як з матеріалів справи та і від самого підекспертного. Однак, як пояснив експерт, фізіологічний афект - це вибухова реакція, під час якої використовується одне знаряддя вбивства, яке перебуває в безпосередній близкості від правопорушника, чого в даному випадку не було, оскільки відносно потерпілого застосовувались декілька знарядь злочину (удавка, колюче-різаний предмет, праска), що свідчить про відсутність порушення свідомості і контрольованості поведінки у підекспертного. Крім того, стан фізіологічного афекту характеризується короткочасним, декілька секундним станом, що в даному випадку не мало місце. Таким чином, експерт стверджував, що необхідних ознак стану фізіологічного афекту у ОСОБА_2 встановлено не було.

З огляду на викладене, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповіді на питання, які захист просить поставити на вирішення додаткової експертизи, були фактично надані як під час проведення експертного дослідження №66, так і були предметом додатково з'ясування під час допиту експертів в суді, а відтак, судом не встановлено доцільності в призначенні додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи за клопотанням захисту. При цьому, суд також вважає доцільним зазначити, що у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 94, 242, 332 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні письмового клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя К.Е. Тарасюк

Судді І.В. Литвинова

К.О. Москаленко