Рішення № 56762661, 10.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-873/16

(№ 760/16208/15-ц)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10. 03. 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бобровника О. В.

при секретарі: Яковенко Н. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 - про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 - про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.

Позивач при зверненні до суду в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 20.12.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник AT «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 11099942000 (договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США з розрахунку 1 1,8 % річних на строк з 20.12.2006 по 20.12.2016 року.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариство «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, AT «УкрСиббанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює AT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від AT «УкрСиббанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість AT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, AT «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 39594 від 20. 12.2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м.

Позивач зазначає, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 31.07.2015 рік за позичальником наявна заборгованість у сумі 5 582 318,89 гри., з яких: тіло кредиту - 3 052 139,57 грн. та відсотки - 2 530 179,33 грн.

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, на думку позивача існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю.

В зв'язку із зазначеним позивач просив суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 5 582 318,89 грн., за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки № 39594 від 20.12.2006 року з ОСОБА_1, а саме трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м., шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020); визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача в якій також зазначив, що позивач не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення та просить суд про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник AT «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 11099942000 (договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США з розрахунку 1 1,8 % річних на строк з 20.12.2006 по 20.12.2016 року (а.с. 6-17).

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариство «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, AT «УкрСиббанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює AT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від AT «УкрСиббанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість AT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 27-29).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами AT «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 39594 від 20. 12.2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м. (а.с. 18-20).

Вбачається, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 01 липня 2004 року, на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення № 1111-С/К1 від 17 червня 2004 року, та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12 липня 2004 року та записаний в реєстровій книзі № 402-166 за реєстровим № 44126.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині..

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог потекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позичальник умови кредитного договору належним чином не викопує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору (а.с. 22-26), однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 31.07.2015 рік за позичальником наявна заборгованість у сумі 5 582 318,89 гри., з яких: тіло кредиту - 3 052 139,57 грн.; відсотки - 2 530 179,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 509, 526 ЦК України новий кредитор ПАТ «Дельта банк» має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

В рахунок виконання основного зобов'язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Відповідно до п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю.

Враховуючи спосіб захисту прав, передбачений ст. 16 ЦК України, існують всі підстави для визнання права власності за позивачем.

Позивач має право вимагати захисту свого права власності та усунення його порушень на підставі наведених нижче норм.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.321 ЦК України, ніхто не може бути обмежений у здійсненні права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно п.4.2. іпотечного договору, задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: за рішення суду;

виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» є обґрунтованою, доведеною та такою що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 321, 386, 391, 509, 516, 526, 530, 536, 610, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 7, 33, 35-37 ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 - про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність - задовольнити.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 5 582 318,89 грн., за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки № 39594 від 20.12.2006 року з ОСОБА_1, а саме трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м., шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,90 кв.м., жилою площею 46,60 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: