Рішення № 56758348, 22.03.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області

м.Бровари № справи 361/7366/15-ц

№ провадження 2/361/462/16

22.03.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Білик Г.О.

при секретарі Коваль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Михайліни до Садівничого товариства «Заліське» про захист особистих прав, відкликання «Попередження» № 509 від 25.07.2015 року та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом про захист особистих прав. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви зазначила, що є власницею земельної ділянки із садовим будинком за адересою Київська обл., Броварський район, с. Богданівка, Садівниче товариство «Заліське», вул. Польова 4. У липні 2015 року від представника відповідача отримала копію протоколу № 8 засідання правління СТ «Заліське» від 18.07.2015 року та попередження № 509 від 25.07.2015 року. У питанні № 4 протоколу члени СТ «Заліське» йшлося про заяву ОСОБА_2 про порушення статуту СТ «Заліське» у спосіб утримання домашнього господарства.На підставі недостовірної інформації поширеної про неї ОСОБА_2 правління СТ «Заліське» винесло попередження № 509 від 25.07.2015 року. Згодом в серпні 2015 року на її адресу були направлені документи СТ «Заліське» Рішення правління № 9 від 15.08.2015 року, Персональное предупреждение від 15.08.2015 року, Обращение № 508 від 15.08.2015 року. Вважає інформацію поширену в зазначених документах такою, що порушує її немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації. Просила суд визнати відомості поширені у документі відповідача протоколі № 8 засідання Правління СТ «Заліське» від 18.07.2015 року, а саме в частині протоколу «Питання № 4» про утримання домашньої птиці та тварин в кількості що перевищує норми передбачені статутом СТ «Заліське», що створює антисанітарні умови, голосне прослуховування музику на території садової ділянки по вул. Польова 4, чим порушує громадський порядок, керує транспортним засобом у нетверезому стані та спростування їх шляхом публічного вибачення на засіданні правління СТ «Заліське»; а також зобовязати відповідача відкликати «Попередження» № 509 винесене СТ «Заліське» 25.07.2015 року про порушення норм статуту СТ «Заліське», відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про його проведення повідомлений належним чином, подав через загальну канцелярію суду заяву в якій зазначив, що позов не визнає та вважає себе неналежним відповідачем по справі, просив розгляд справи провести без його участі.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

За змістом ст.10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Україною в 1997 році, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Відповідно до ст.ст.277, 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації , має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Відповідно до ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 275, 280 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як роз'яснено у п. п.18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) .

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму №4 від 31 березня 1995 року).

Судом встановлено,що відповідно до статуту громадської організацій садівничого товариства «Заліське» затверджено загальними зборами та зареєстровано Богданівською сільською радою - Громадська організація Садівниче товариство «Заліське» є добровільною місцевою організацією, створеною на основі єдності інтересів членів Товариства, яка діє на засадах рівноправності членів, самоврядування, законності та гласності. Товариство є добровільним громадським неприбутковим формуванням, створеним громадянами на добровільних засадах на основі єдності їх членів і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, закону України «Про обєднання громадян», актів законодавства, прийнятих відповідно до нього та цього Статуту.

Основною метою Товариства є задоволення та захист законних, соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів його членів. Основним завданням Товариства є:

Сприяння створенню умов для культурного і корисного проведення вільного часу членів Товариства і їх сімей;

Сприяння взаємодії громадян по обєднанню зусиль членів Товариства по взаємодопомозі членам Товариства;

Сприяння налагодженню взаємовиручки між членами Товариства.

18.07.2015 року на засіданні правління СТ «Заліське» протоколом № 8 розглянуто заяву ОСОБА_2 питання № 4 в звязку з порушеннями уставуз боку сусідки ОСОБА_4, а саме: «в течении 3 лет на своем участке Полевая 4 (6 соток) содержит домашнее хозяйство: утки, куры, индюки, кроли, свинью. Все это вызывает, на прилежащих территориях, сильный, вонючий запах. Кроме этого, такое количество животных это постоянный шум. По этому вопросу в 2003 году была создана комиссия из членов правления, которые подтвердили данные факты и выдали гражданке ОСОБА_5 предписание и предупреждение о том что она нарушает устав и права ближлежайших соседей».

Виступили ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Було вирішено: «Послать последнее предупреждение с требованием в двухнедельний срок прекратить разведение сельскохозяйственных животных на своей территории. При невыполнении этого предписания, с учетом того, что в течении трех лет нарушается: Земельный Кодекс Украины, Закон садоводческих товариществ «Залесское».

Суд приходить до висновку, що в даному випадку кожен член засідання правління висловив свою думку стосовно недопущення порушення законних прав та інтересів інших членів садівничого товариства. Враховуючи, що на позивача покладений обов'язок довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, позивачем не доведено, які саме немайнові права ця інформація порушує або яким саме особистим немайновим благам завдає шкоди, чи яке особисте немайнове право перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати.

У судовому засіданні не встановлено, що відповідач на засіданні правління навів завідомо неправдиві відомості відносно позивача, оскільки як вбачається із матеріалів справи досліджених у судовому засіданні, як в Протоколі № 8 так і в «Попередження» № 509 - містить в собі вимоги щодо вжиття певних заходів, а отже не може бути розцінене ані як неправдива інформація, ані як оціночне судження, висловлене у брутальній або іншій принизливій формі.

Отже юридичний склад правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову позивачем не доведений та судом не встановлений.

Також суду не надано доказів того, що неправомірними діями відповідача, пов'язаними з начебто порушенням честі, гідності та ділової репутації позивача було завдано ушкодження здоров'я, майнової чи моральної шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідачів і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи або переведенню в первинний стан.

Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі. Але в судовому засіданні не знайшли свого об'єктивного підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача не може бутипокладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі або виконати певні дії.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина (п.1), засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п.22). При цьому законодавцем у статті 1167 ЦК України встановлені та чітко визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Ст. 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно дост.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він не довів вину відповідача, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями (винними, а не будь-якими) відповідачем та начебто завданою шкодою.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову та відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування судових витрат, оскільки дана частина позовних вимог є похідною від вимог про захист честі, гідності.

Керуючись ст. ст.32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 10-11, 15, 57-60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 200-201, 275-277, 280, 297 Цивільного кодексу України , Постанова Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Заліське» про захист особистих прав щодо поширення відомостей в протоколі № 8 питання № 4 засідання правління Садового Товариства «Заліське» від 18.07.2015 року, а саме стосовно ОСОБА_1 Михайліни про утримання домашньої птиці та тварин в кількості що перевищує норми передбачені статутом СТ «Заліське», що створює антисанітарні умови, голосне прослуховування музику на території садової ділянки по вул. Польова 4, чим порушує громадський порядок, керує транспортним засобом у нетверезому стані та спростування їх шляхом публічного вибачення на засіданні правління СТ «Заліське»; а також зобовязання відкликати, «Попередження» № 509 винесене СТ «Заліське» 25.07.2015 року про порушення норм статуту СТ «Заліське» та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2016 року.

Суддя Г.О. Білик