Ухвала суду № 56757002, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3399/15-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Кириченка К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсон-Екотерм» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни та 3-х осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2015 року ТОВ «Херсон-Екотерм» в особі розпорядника майна - арбітражного керуючого Кириченка К.І., звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. та 3-х осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_4, в якому просило суд:

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію прав та їх обтяжень інд.№25499425 від 22.10.2015р. та реєстрацію (запис №11714235) права власності на Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом, незважаючи на наявність з 27.07.2015р. в Єдиному реєстрі заборон записів про заборону відчуження вказаного вище спірного Торгово-офісного центру (загал. пл.1973,10 кв.м), 22.10.2015р. було незаконно здійснено реєстрацію права власності на це нерухоме майно за ОСОБА_2 Крім того, відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. (по справі №821/2070/15-а) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21723851 від 01.06.2015р., та реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_4 було скасовано. Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_4 незаконно, на підставі недійсного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набув право власності на даний Торгово-офісний центр, яки в подальшому був предметом іпотечного договору, укладеного 09.06.2015р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та також незаконно був зареєстрований за ОСОБА_2

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року адміністративний позов ТОВ «Херсон-Екотерм» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності на торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, запис про право власності №11714235.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_2 14.12.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.11.2015р. та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги та наполягав на залишенні без змін постанови суду 1-ї інстанції.

Апелянт ОСОБА_2 та його представник в судове засідання суду апеляційної інстанції двічі не прибули без поважних причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Херсон-Екотерм» з 11.05.1998р. (08.09.2006р.) зареєстровано як юридична особа та з 02.11.2015р. перебуває в процесі «банкрутства». Товариство з 06.03.2009р., зокрема, є власником Торгово-офісного центру із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

23.05.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Могильницькою О.А. Згідно умов цього договору ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошову позику в розмірі 436000 доларів США, що за середнім комерційним курсом гривні до долару США склало 5210200 грн.

В якості забезпечення виконання даного договору позики, між ОСОБА_4 «Іпотекодержатель» та ТОВ «Херсон-Екотерм», від імені якого діяв Маршак Р.М., «Іпотекодавець», що виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки від 23.05.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Могильницькою О.А. Предметом Іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме - Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Строк повернення усієї суми основного зобов'язання згідно договору іпотеки встановлений до 23.05.2015р.

Також, в той же день, т.б. 23.05.2014р., приватним нотаріусом Київського МНО Могильницькою О.А. у зв'язку з посвідченням вказаного вище договору іпотеку, було накладено заборону відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

Проте, ОСОБА_5 не виконував взяті на себе зобов'язання щодо погашення боргу за договором позики від 23.05.2014р., у зв'язку з чим, за заявою ОСОБА_4 01.06.2015р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. було прийнято рішення (індексний №21723851) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4

09.06.2015р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики №09-06-2015, згідно умов якого, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 грошову позику в розмірі 300 000 доларів США, що за середнім комерційним курсом гривні до долару США склало 6330720 грн.

В якості забезпечення виконання договору позики між ОСОБА_2 «Іпотекодержатель» та ОСОБА_4 «Іпотекодавець» укладено договір іпотеки від 09.06.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Могильницькою О.А. Предметом Іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме - Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Строк повернення усієї суми основного зобов'язання згідно договору іпотеки встановлений до 09.09.2015р.

15.07.2015р. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про існування заборгованості за договором позики від 09.06.2015р. та просив у 30-ти денний термін сплатити заборгованість, а у разі несплати, він (т.б. ОСОБА_9.), як іпотекодержатель, звернить стягнення на предмет іпотеки. Дану вимогу ОСОБА_4 отримав 15.07.2015р., про що свідчить відповідна відмітка на вимозі.

22.10.2015р. ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А.М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на майно, що перебуває в іпотеці, а саме - Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання за адресою АДРЕСА_1.

Вказана заява була зареєстрована відповідачем 22.10.2015р. за №1016.

При цьому, ОСОБА_9 також надав відповідачу наступні документи: заяву від 22.10.2015р. про реєстрацію за ним права власності згідно ст.37 Закону України "Про іпотеку", копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, заяву ОСОБА_4 від 15.07.2015р. про отримання вимоги про сплату боргу за договором позики від 09.06.2015р. №09-06-2015, договір позики від 09.06.2015р. №09-06-2015, договір іпотеки від 09.06.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Могильницькою О.А., вимогу до позичальника про сплату усієї суми боргу від 15.07.2015р., висновок про вартість нерухомого майна від 22.10.2015р., квитанцію про сплату адміністративного збору від 22.10.2015р., квитанцію про сплату витягу з ДРРП від 22.10.2015р.

22.10.2015р. приватним нотаріусом Київського МНО Кобелєвою А.М. за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення (індексний №25499425) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішенням відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з законності, обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення приватного нотаріуса.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності до ч.1 ст.5 вказаного Закону №1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Приписами ж ч.1 ст.9 цього ж Закону визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Як вбачається з вимог ч.2 ст.9 даного Закону, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом 3-х робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Крім того, Нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює і функції державного реєстратора, крім передбачених п.п. 4 і 6 ч.2 статті 9 цього Закону.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною 4 статті 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Так, як встановлено судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, договори іпотеки від 23.05.2014р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та від 09.06.2015 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, в яких предметом іпотеки виступало одне й те саме нерухоме майно - спірний Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання за адресою АДРЕСА_1, були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А., тобто за місцезнаходженням (місцем реєстрації) іпотекодержателів - спочатку ОСОБА_4, а потім ОСОБА_2

Відповідно до приписів п.2 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 17.10.2013р. №868), нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами 2,3 ч.5 цієї статті.

Так, абз. 3 ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Таким чином, з наведених вище норм діючого у цій сфері законодавства слідує, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться тим нотаріусом, яким було вчинено таку дію, яким, в свою чергу, в даному випадку, є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О.А.

При цьому абз.55 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Отже, за вказаних обставин, в порушення наведених норм, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., яка раніше не вчиняла жодної нотаріальної дії зі спірним нерухомим майном, було неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25499425 від 22.10.2015р., яким незаконно зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на цей Торгово-офісний центр із продажу, обслуговування та проектування теплотехнічного обладнання, загальною площею 1973,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, одночасно слід зазначити, що дане спірне рішення було прийнято відповідачем ще й з порушенням вимог п.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», т.б. при наявності діючої заборони відчуження цього нерухомого майна, т.б. накладеного 27.07.2015р. постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні арешту майна боржника ОСОБА_4

До того ж, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне звернути увагу ще й на те, що на час прийняття відповідачем (т.б. ПН Кобелєвою А.М.) оскаржуваного рішення від 22.10.2015р. про державну реєстрацію права власності на спірний Торгово-офісний центр, який був предметом іпотечного договору від 09.06.2015р., за ОСОБА_2, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. (по справі №821/2070/15-а) було скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №21723851 від 01.06.2015р. та скасовано реєстрацію права власності на цей Торгово-офісний центр за ОСОБА_4

Як встановлено судовою колегією, вищевказана справа №821/2070/15-а була розглянута у відкритому судовому засіданні, у зв'язку з чим, зазначена вище постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р., відповідно до ч.5 ст.254 КАС України, набрала законної сили з моменту проголошення - 20.10.2015р., т.б. за 2 дні до оскаржуваного рішення ПН Кобелєвої А.М.

Також, при цьому, слід вказати, що на момент розгляду даної справи вищезазначена постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. була залишена без змін ухвалою ВАС України від 02.02.2016р.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне врахувати ще й рішення апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2016р. (по справі №668/7943/15ц), яким, в свою чергу, було визнано недійсними договір поруки від 23.05.2014р. між ОСОБА_4 і ТОВ «Херсон-Екотерм» та договір іпотеки від 09.06.2015р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, посвідчений ПН Київського МНО Могильницькою О.А.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що прийняте приватним нотаріусом Київського МНО Кобелєвою А.М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №25499425 від 22.10.2015р. підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає критеріям правомірності, законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко