Ухвала суду № 56756971, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3695/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2014 року:

- № 0008901703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму штрафних санкцій 170,00 грн.;

- №0008891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 16 534,38 грн. (основний платіж - 13 227,51 грн., штрафні санкції - 3 306,87 грн.).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу щодо об'єкта оподаткування доходу фізичних осіб ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки списання (анулювання) боргу банком не відбувалось, так як заборгованість за кредитним договором позивачем була погашена в повному обсязі у 2012 році. Жодних повідомлень від банку про анулювання (прощення) боргу позивач не отримував.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0008901703 та № 0008891703.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та про прийняття нової постанови, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році позивачем було укладено кредитний договір з ПАТ «Енергобанк», який було повністю погашено в 2012 році без анулювання (прощення) боргу.

У липні 2014 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету, результати, якої оформлені актом від 04 серпня 2014 року (а.с.32-37).

Даним актом було встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації гр. ОСОБА_2 протягом періоду, що підлягав перевірці, отримував доходи, які згідно Податкового кодексу України повинні бути включені до загального річного оподатковуваного доходу та відображено платником в податковій Декларації про майновий стан і доходи.

Так, згідно з даними ЦБД ДРФО від 11 липня 2014 року № 411, позивач у І кв. 2012 року отримав дохід за 126-ю ознакою від ПАТ «Енергобанк» в сумі 79 071,26 грн., який не був відображений у декларації про майновий стан за 2012 рік, як такий, що підлягає оподаткуванню відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, чим порушено п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

23 вересня 2014 року за висновками проведеної перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0008891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 227,51 та застосовано штрафні санкції - 3306,87 грн.;

- № 0008901703, яким збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 170,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що акт перевірки не містить даних, які б свідчили про те, що банком було анульовано частину боргу, пені або штрафу за його самостійним рішенням.

В акті також відсутня інформація про розмір складових боргу - заборгованість зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, а тому податковим органом не доведено, що позивач отримував доходи, які згідно Податкового кодексу України підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.164.2.17 Податкового кодексу України (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч норми даної статті, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які б свідчили, що банк анулював частину боргу позивачу за кредитним договором. Крім того, відповідачем взагалі не зазначено інформацію про розмір складових боргу, чи це тіло кредиту, чи відсотки, пеня або штраф.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини, спростовують висновок податкового органу про отримання позивачем у 2012 році дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ «Енергобанк».

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 24 грудня 2015 року було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.88 КАС України, вважає за можливим стягнути його з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва у розмірі 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова