Ухвала суду № 56756946, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3133/15-а

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Поліекспо» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року приватне підприємство «Поліекспо» (далі - ПП «Поліекспо») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні), Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області (надалі - УДКСУ у м. Херсоні) про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 73 272,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що суб'єктами владних повноважень, які є відповідачами в даній справі порушується його право, що закріплено в ст.200 Податкового Кодексу України, на отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь ПП «Поліекспо» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 73 272,00 грн.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у м. Херсоні подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв'язку з неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про місце, день та час судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 197 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Поліекспо» 13 листопада 2008 року подано до ДПІ у м. Херсоні податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, відповідно до якої задекларовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 845 084,00 грн.

За результатами позапланової перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008 року було складено Довідку від 29 грудня 2008 року про відсутність порушень порядку ведення податкового обліку.

18 грудня 2009 року ДПІ у м. Херсоні було проведено повторну невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПП «Поліекспо» за період: жовтень 2008 року, за результатами якої складено Акт від 18 грудня 2009 року № 4034/23-2/19236745.

За змістом цього Акту податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діяв на момент спірних правовідносин), що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень 2008 року на суму 73 272,00 грн.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2009 року № 0005722301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 73 272,00 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач його оскаржив до суду і постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року воно було визнане протиправним та скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року рішення суду першої інстанції було скасоване та у задоволенні позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій були скасовані та направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

30 липня 2015 року ухвалою суду апеляційної інстанції залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2009 року № 0005722301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 73 272,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про примусове стягнення з бюджету податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив із того, що зміст ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.200 Податкового кодексу України свідчить про зобов'язання контролюючого органу протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення про протиправність зменшення платнику податків суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Беручи до уваги, що жодних дій, передбачених податковим законодавством та спрямованих на реалізацію права позивача на отримання бюджетного відшкодування, суб'єкти владних повноважень не вчинили, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав платника податку буде стягнення цих коштів із бюджету.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції правильно зауважив, що для кваліфікації спірних правовідносин слід застосовувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення цих правовідносин.

Отже, на час декларування позивачем суми бюджетного відшкодування порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Так, положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 п.7.7 ст.7 даного Закону встановлював, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.3 - 7.7.8 п.7.7 ст.7 згаданого Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє, зокрема, перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, він надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як свідчать матеріали справи, процедура судового оскарження позивачем результатів перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, тривала до липня 2015 року.

Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, на даний час спірні правовідносини регулює Податковий кодекс України і він містить аналогічні Закону України «Про податок на додану вартість» положення щодо порядку та умов бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Зокрема, пп. пп. 200.12 - 200.13 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку, відповідного контролюючого органу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Слід також зазначити, що з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Водночас існує висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Так, у цій постанові Верховний Суд України зауважив, що «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте, з метою забезпечення єдності судової практики під час розгляду касаційної скарги за аналогічним спором, розширений склад другої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі 17 суддів підтримала рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги платника податку в повному обсязі, визнавши протиправною бездіяльність податкового органу та безпосередньо стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь позивача (ухвала ВАСУ від 04 лютого 2016 року № К/800/44985/15).

Тобто, у справі що переглядалася, Вищий адміністративний суд України вважав за необхідне відступити від викладеної правової позиції Верховного Суду України.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що ч.2 статті 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, беручи до уваги правову позицію суду вищої ланки, вважає, що задоволення лише позовної вимоги ПП «Поліекспо» про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органа щодо ненадання ДКС у м. Херсоні висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 73 272,00 грн., яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету за жовтень 2008 року, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права.

Частина 1 ст.244 КАС України надає суду загальної юрисдикції право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням мотивів.

З огляду на положення даної законодавчої норми, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, (на який послався Верховний Суд України на обґрунтування своєї позиції) прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.

Колегія суддів також зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до вимог ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Поліекспо» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судовий збір у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова