Ухвала суду № 56756894, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 814/2821/15

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» (далі – ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ») податкову заборгованість в сумі 143 989,52 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до винесення незаконного рішення, у зв’язку з чим просить ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково в частині стягнення з підприємства податкового боргу в сумі 88 332,27 грн.

Так, ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» оскаржуючи постанову суду першої інстанції посилається на те, що воно дійсно має податкову заборгованість, але не в тому розмірі, як було задоволено судом першої інстанції, а саме в сумі 88 332,27 грн.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі – ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) 12 лютого 2015 року була надіслана відповідачу податкова вимога № 173-25 на суму 290 420,85 грн., у тому числі основний платіж – 218 064,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 56 608,70 грн., пеня – 15 748,15 грн. (а.с.25).

Із цього часу підприємство вживає заходів щодо погашення утвореного податкового боргу, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями №№ 45, 44, 51, 56, 55, 57, 73, 117, 50 (а.с.56-64).

Так, контролюючий орган, звертаючись 20 серпня 2015 року до суду з позовом про стягнення податкового боргу вказав, що ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» станом на 17 серпня 2015 року має загальну заборгованість згідно карток особових рахунків на суму 143 989,52 грн., що також підтверджується довідкою про стан заборгованості зі сплати податків і зборів №3285/9/14-02-23-20 (а.с.5), з яких:

- 112 947,35 грн. з податку на прибуток;

- 1072,70 грн. транспортного податку;

- 1020,00 грн. з податку на доходи;

- 28 949,47 – авансові внески на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва довело належними доказами існування податкового боргу за відповідачем, надавши при цьому документально підтверджені докази, які відповідають чинному податковому законодавству.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення -рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 ПК України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами п.59.1 ст.59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Апелянт оскаржуючи рішення суду першої інстанції погоджується з тим, що у нього наявна податкова заборгованість, але не в тому розмірі, що заявлена позивачем.

Так, ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» посилається на те, що суд не витребував у податкового органу доказів розміру податкового боргу станом на дату винесення постанови, а також не перевірив правильність розрахунків податкового боргу.

В обґрунтування своєї позиції апелянт надав платіжні доручення, які, на його думку, свідчать про необґрунтованість заявленого до стягнення позивачем податкового боргу в розмірі 143 989,52 грн.

Однак, дані доводи апелянта спростовуються наданими ним же доказами, а саме платіжними дорученнями датованими березнем – квітнем 2015 року, суми по яких були враховані контролюючим органом при складанні довідки про стан заборгованості зі сплати податків і зборів №3285/9/14-02-23-20 від 17 серпня 2015 року.

Після складання вказаної довідки про стан податкової заборгованості та до винесення судового рішення судом першої інстанції (01.10.2015 року) жодної сплати по жодному податку відповідачем проведено не було.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті як доказ і платіжні доручення №№ 149, 135 датовані 29 жовтня 2015 року та 26 жовтня 2015 року відповідно, оскільки сплата податків, які вказані в цих дорученнях відбулась після ухвалення судового рішення.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта на арифметично невірну суму боргу з податку на прибуток заявлену до стягнення, оскільки сума такого боргу становить 112 947,35 грн., яка складається з 84 278,80 грн. (яку апелянт вважає правильною) та 28 668,55 грн. – пеня (яка не врахована апелянтом).

Також, апелянт у своїх розрахунках помилково не врахував самостійно визначені зобов’язання по авансовим внескам з податку на прибуток відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України по декларації №9080717771 від 16 лютого 2015 року (а.с.9-11) в сумі 19 096,00 грн. по строку сплати 30.04.2015 року, 30.05.2015 року, 30.06.2015 року, 30.07.2015 року (по 4774,00 грн.).

Щодо посилання апелянта на те, що він не отримував копії позову та доданих до нього матеріалів та взагалі йому не було відомо про розгляд справи, суд виходить з такого.

Судом першої інстанції направлявся конверт з позовною заявою на адресу ТОВ «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ», який разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35-36).

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕЄРМАШ МИКОЛАЇВ» про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова