Ухвала суду № 56756855, 28.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17641/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівЛічевецького І.О., Оксененка О.М.,При секретаріПриходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015р. № 0005622207 та № 0005632207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» по взаємовідносинах з ТОВ «Обрус» за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 185.1 ст. 185, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі -ПКУ) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014року у розмірі 164 876,00грн. ст. 134 п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством знижено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 148 388,00грн.

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ «Обрус» не знаходяться за юридичною адресою, а також встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання необхідних для здійснення господарської діяльності засобів. Крім того в обґрунтування відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем податковий орган посилається на пояснення особи, що значиться керівником ТОВ «Обрус», де останній зазначає про свою непричетність до діяльності вказаних товариств.

На підставі акта перевірки від 08.07.15р. № 309/26-59-22-07/34356549, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2015р. № 0005622207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 164 876,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 438,00грн. та податкове повідомлення рішення від 23.07.2015р. № 0005632207 яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 388,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 74 194,00грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Обрус» укладено договір №3009 АЛ від 30.09.20.14р., відповідно до умов якого ТОВ «Обрус» зобов'язувалось надати позивачу послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів Замовника та/або клієнта Замовника на відповідних рекламоносіях в продовж погодженого часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами Додатків до цього договору. Додатки до цього договору підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторони визнають розміщення рекламних матеріалів відповідно до погодженого і затвердженого Сторонами додатку Рекламною кампанією, яка включатиме в себе також технічне обслуговування Рекламоносіїв протягом строку розміщення Рекламних матеріалів замовника. Також сторони погодили, що Рекламоносієм згідно договору є монітор з плазмовим, рідкокристалічним, або електронно-променевим екраном, який встановлений в середині приміщень магазинів, супермаркетів, гіпермаркетів, тощо, розташованих за конкретною адресою, вказаною у відповідному Додатку, або інший рекламо носій, додатково узгоджений Сторонами у відповідному додатку до Договору(п.1.1 Договору).

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що розміщення рекламних матеріалів замовника здійснюється відповідно до затверджених Сторонами медіа-планів, планів трансляції Рекламних матеріалів замовника протягом обумовленого Сторонами терміну Рекламної кампанії, які оформляються у вигляді Додатків до договору та є його невід'ємною частиною.

Також вказаним договором встановлено, що медіа-план повинен містити адресну програму, вартість Рекламної кампанії, її термін, опис рекламного сюжету, а також інші умови за якими сторони досягли згоди. Адресна програма містить: місце розташування Рекламоносіїв, їх тип та кількість об'єктів трансляції.

Пунктом 4 вказаного договору встановлено, що передача та повернення рекламних матеріалів здійснюється на підставі актів приймання-передачі.

Відповідно до змісту пункту 5 Договору, оплата товару здійснюється на підставі актів наданих послуг за кожний період надання послуг та виставлених Виконавцем рахунків. Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 989 254,00грн. в тому числі ПДВ на суму 164 875,67грн.

Крім того, умовами договору передбачено, що по закінченню строку надання послуг, виконавцем надається акт здачі-приймання наданих послуг, який, у разі відсутності зауважень, підписується обома сторонами договору (п. 7 Договору).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матерів справи додано копію податкової накладної № 121 від 31.10.2014р. на загальну суму 989 254,00грн. включаючи ПДВ на суму 164 875,67грн., копію акту надання послуг № 3110/254 від 31.10.2014р., копії платіжних доручень, а також копію медіа-плану за жовтень 2014р.

Разом з тим, позивачем не надано суду, передбачені Договором обов'язкові документи, що в свою чергу моли б, підтвердити реальність настання наслідків за таким правочином, зокрема умовами договору передбачено складання планів трансляції матеріалів замовника та адресних програм, однак такі позивачем не надано.

Також умовами договору передбачено складання актів приймання-передачі рекламних матеріалів від замовника виконавцю, та після завершення рекламної компанії, повернення таких матеріалів замовнику.

Крім того, умовами договору чітко визначено обставити, які повинен містити медіа-план, а це поряд з іншим, є опис рекламного сюжету, однак вказана інформація у наданому позивачем медіа плані відсутня. Більш того, відповідно до змісту наданого позивачем медіа плану, вбачається, що у графах з 12 по 26 включно, виконавцем зазначено кількість оплачуваних годин роботи системи, одна вказано час роботи такої системи як « 00:00:00:00», при цьому вартість таких годин роботи системи включено в ціну договору.

Суду апеляційної інстанції позивачем надано додаткові документи щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які не надавались суду першої інстанції, а саме: акти прийому-передачі рекламного відео матеріалу від 30.09.2014 та від 01.11.2014., опис рекламного сюжету та цифровий носій з записом рекламного сюжету.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань того, що стало перешкодою для подання вказаної первинної документації суду першої інстанції.

Слід також звернути увагу, що як договір поставки так і уся документація від імені ТОВ «Обрус» підписано гр. ОСОБА_5, що значиться керівником вказаного товариства, разом з тим, із змісту пояснень наданих вказаною особою в рамках кримінального провадження № 32015100010000011 від 30.01.2015р., вбачається, що такий не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «Обрус», більш того, зазначив, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Також безпідставними є доводи апелянта з приводу допущення порушень законодавства податковим органом при проведення позапланової перевірки та відповідно складання самого акту перевірки.

Зокрема позивачем вказується, що хоча перевірки і визначена як виїзна, однак така, фактично за місцем знаходження позивача не проводилась, документація у позивача не витребовувалась, а сам акт перевірки складено за адресою податкового органу.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, та не підтверджено жодними доказами. Так зокрема із матеріалів справи вбачається, що співробітниками податкового органу здійснено вихід за податковою адресою позивача та безпосередньо вручено Наказ про призначення перевірки № 1346 від 24.06.2015р. та повідомлення про проведення такої головному бухгалтеру позивача.

Вказаний наказ містить як відомості щодо предмету перевірки так і термін її проведення, а саме 5 робочих днів з 25.06.2015р., тобто по 01.07.2015р. включно.

Сам же акт перевірки складено працівниками податкового органу, за результатами проведеної перевірки, після завершення такої, отже складання такого саме за адресою місцезнаходження позивача є не можливим.

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, платник податку після отримання акту перевірки має право надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Акт містить інформацію про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість заперечень з первинною документацією податковому органу позивачем подано не було.

Колегія суддів враховує, що позивач був обізнаний як про проведення перевірки так і щодо причин її проведення, а тому був в праві надати контролюючому органу, усю документацію, наявну у позивача, щодо взаємовідносин із ТОВ «Обрус», а тому доводи позивача з приводу неналежно дослідження перевіряючими особами фактичних обставин справи, є не обґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що у податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Отже наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг) або їх використання в своїй господарській діяльності.

З наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача, судом не встановлено реальності господарських операцій, а позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятих податковим органом оскаржуваних рішень.

Що стосується посилань апелянта в додаткових поясненнях на п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, а саме: на відсутність підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили вироку суду у кримінальній справі, оскільки перевірка призначена відповідно до кримінально-процесуального закону на підставі п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Колегія суддів зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Лукянець Ю.В. від 12.02.2015 в рамках кримінального провадження № 32015100010000011 щодо посадових осіб ТОВ «Обрус» (контрагента), а не щодо посадових осіб ТОВ «Едвента Лоу», а тому такі посилання є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Лічевецький І.О.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Оксененко О.М.

Лічевецький І.О.