Ухвала суду № 56754469, 12.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 р.Справа № 2-а-2740/10/2170

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3при секретарі ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сигма»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач ПАТ «Сигма»01.06.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними дій ДПІ по зменшенню позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 337 508 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 26.01.2010 року № 0000302301/0, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 337508 грн., у тому числі за квітень 2009 року на 47547 грн., за вересень 2009 року на 289961 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 року було відкрито провадження у вищевказаній справі.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.12.10 року провадження у справі №2а-2740/10/2170 було зупинено, у зв'язку із призначенням по справі судово-економічної експертизи, а поновлено ухвалою від 01.06.11 року після надходження до суду 30.05.11 року висновку вказаної експертизи.

Також позивач ПАТ «Сигма»04.05.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні по зменшенню позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 768834,66 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 28.03.2011 року № НОМЕР_1.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року було відкрито провадження у вищевказаній справі.

Ухвалою суду від 21.06.2011 року по справі №2а-2666/11/2170 за позовом ПАТ «Сигма»до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 року №0001290700, адміністративні справи №2а-2740/10/2170 та №2а-2666/11/2170 були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду та вирішення.

Спірне повідомлення-рішення від 26.01.2010 року № 0000302301/0 було винесено на підставі акту від 14.01.10 року №54/23-2/14120788 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, вересень 2009 року. Висновки даного акту перевірки про завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2009 року на суму 47547 грн. та за вересень 2009 року на суму 289961 грн. ґрунтуються на непідтверджені факту сплати позивачем до бюджету ПДВ у вказаних сума по постачальникам у другому та першому ланцюгах, яких неможливо перевірити внаслідок визнання їх банкрутом та незнаходження за юридичною адресою.

Спірне повідомлення-рішення від 28.03.2011 року №0001290700, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 768834,66 грн., у тому числі за вересень 2009 року на 289601,33 грн., за листопад 2009 року на 239000, за грудень 2010 року на 133333,33 грн. та за червень 2010 року на 106900 грн., було винесено на підставі акту від 17.03.2011 року №766/07-0/14120788 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період вересень, грудень 2009 року, червень 2010 року. Висновки ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування за вказані періоди також ґрунтуються на неможливості підтвердження факту сплати позивачем ПДВ до бюджету по постачальникам у другому та першому ланцюгах, яких неможливо перевірити внаслідок незнаходження їх за юридичною адресою.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що позивач не погоджується з висновками актів перевірок та спірними рішеннями з тих підстав, що всі операції позивача із придбання товарів у вказаних в акті перевірки контрагентів були цілком законними та реальними, придбання товару за цими операціями та сплата ПДВ у складі ціни цього товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цим продавцям ПДВ до податкового кредиту декларацій з ПДВ, і включити його до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством були виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов'язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Позивач також вказує на той факт, що до бюджетного відшкодування за квітень 2009 року сума ПДВ по операціям з ПП «Унімет»в розмірі 47547 грн. не включалась, так .як не була фактично оплачена, а тому відповідач безпідставно зменшив відшкодування за квітень 2009 року на суму 47547 грн. з посиланням на операції з вказаним постачальником.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовні вимоги, в яких вказав на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеними перевірками по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по ряду постачальників позивача у першому та другому ланцюгах, а тому спірні повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування на суми, які залишились не підтвердженими зустрічними перевірками, є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Сигма»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні були задоволені.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 26.01.2010 року № 0000302301/0.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.03.2011 року №0001290700.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що згідно акту перевірки від 14.01.10 року №54/23-2/14120788 позивачем на підставі податкових декларацій з ПДВ було заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2009 року 337569 грн., а за вересень 2009 року 424304 грн. Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за квітень, вересень 2009 року відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем не заперечувалось право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди 2009 року взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за квітень 2009 року на суму 47547 грн., за вересень 2009 року на суму 289 961 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу було зменшено бюджетне відшкодування.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 47547 грн. за квітень 2009 року відповідач в акті перевірки обґрунтував тим, що одним з основних постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у січні, лютому 2009 року було ПП «Унімет»(м. Запоріжжя) на загальну суму ПДВ 97240 грн., постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Мега-Строй ЛТД»на загальну суму ПДВ 50679,96 грн., яке згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська від 24.12.09 року №9047/10/23-204 неможливо перевірити внаслідок визнання цього підприємства банкрутом господарським судом Дніпропетровської області 26.08.09 року по справі №Б15/186-09.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 289 961 грн. за вересень 2009 року ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки обґрунтувало тим, що одним з постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у липні, серпні 2009 року було ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»(м. Запоріжжя) на загальну суму ПДВ 289961 грн., яке згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя від 19.11.09 року №17495/7/23-211/920 за юридичною не знаходиться, у зв'язку з чим неможливо провести перевірку по цьому підприємству для підтвердження відомостей отриманих від позивача.

Згідно акту перевірки від 17.03.2011 року №766/07-0/14120788 позивачем на підставі податкових декларацій з ПДВ було заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за вересень 2009 року 424304 грн., за листопад 2009 року 255213 грн., за грудень 2009 року 346317 грн., за червень 2010 року 528660 грн.

Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за вересень, листопад, грудень 2009 року та червень 2010 року відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

Отже, спірним рішенням від 28.03.2011 року №0001290700 відповідачем були зменшені заявлені позивачем суми відшкодування за вказані періоди 2009 року та 2010 року лише частково.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 289 601 грн. за вересень 2009 року відповідач в акті перевірки обґрунтував тим, що одним з постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у серпні 2009 року було ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»(м. Запоріжжя), яке згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя від 26.10.10 року №18559/7/23-211/920 є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ПП «ТК «Нова Січ». Згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя від 13.01.11 року №601/7/23-211/1038 провести зустрічну перевірку ПП «ТК «Нова Січ»неможливо, так як дане підприємство має стан 23 - місцезнаходження не встановлено, і це підприємство не має власних основних засобів, виробничих потужностей.

На ці ж самі підстави посилався відповідач в акті перевірки від 28.03.2011 року №0001290700, обґрунтовуючи висновки про неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПВД в сумі 239000 грн. за листопад 2009 року та в сумі 133333,33 грн. за грудень 2009 року.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 106900 грн. за червень 2010 року ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки обґрунтував тим, що ПП «Росбалт»(м.Запоріжжія), яке у травні 2010 року надало позивачу послуги на суму ПДВ 106900 грн. по пуско налагоджувальним роботам для введення в експлуатацію дробильно-сортувального устаткування, відповідно до відповіді ДПІ у Жовтневому р-ні м. Запоріжжя від 13.07.10 року №5420/7/07-004 не знаходиться за юридичною адресою, не має власних основних засобів, виробничих потужностей, а тому провести зустрічну перевірку цього підприємства неможливо.

Таким чином, згідно акту перевірки від 14.01.10 року №54/23-2/14120788 та від 17.03.2011 року №766/07-0/14120788 висновки ДПІ у м. Херсоні про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування ПДВ у вищевказаних періодах ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача у першому та другому ланцюгах поставок, про які ДПІ у м. Херсоні була повідомлена іншими податковими інспекціями.

Наведені в актах перевірок обставини діяльності ТОВ «Мега-Строй ЛТД», ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг», ПП «ТК «Нова Січ»та ПП «Росбалт»на думку ДПІ були цілком достатніми та законними підставами для винесення спірних повідомлень-рішень.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що на час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, вищезазначений Закон передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 того ж Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки не посилався на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказав на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилався на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Про дотримання позивачем визначеного Законом України «Про податок на додану вартість»порядку формування податкового кредиту по операціям з ПП «Унімет»ТОВ, «ЗАП-Екостальтрейдинг»також вказується і у висновку судово-економічної експертизи №1/13 від 29.04.2011 року (операції позивача із ПП «Росбалт»не були предметом дослідження експерта).

Крім того, за висновком експерта сума ПДВ в розмірі 47547 грн. по операціям позивача в січні, лютому 2009 року із ПП «Унімет»станом на час подання декларації з ПДВ за квітень 2009 року позивачем оплачена не була і до розрахунку бюджетного відшкодування за цей місяць позивачем не включалась, що підтверджує пояснення позивача по цій сумі, та

свідчить про безпідставність зменшення бюджетного відшкодування на суму 47547 грн. за квітень 2009 року внаслідок операцій позивача із ПП «Унімет»в січні, лютому 2009 року.

Суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вищевказаного Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На виконання вимог суду 1-ї інстанції про підтвердження реальності вищевказаних операцій з ПП «Унімет», ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»та ПП «Росбалт»позивач, окрім видаткових та податкових накладних, договорів, банківських виписок про оплату товару з урахуванням ПДВ, додатково надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій з придбання у цих постачальників товарів. А саме: товарно-транспортні накладні, які засвідчені печатками вантажовідправників - ПП «Унімет»та ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»у м. Запоріжжя; посвідчення якості та акти про походження брухту та відходів виробництва кольорових і чорних металів на кожну партію, засвідчених підписом уповноваженої особи та печаткою продавця, із зазначенням вантажовідправника, найменування партії, одержувача, автомобіля, що перевозив партію товару, реквізити ТТН, маса партії, ступінь забруднення, габарити, джерело утворення цих відходів; посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів на кожну партію; акти звіряння розрахунків позивача із ПП «Унімет»від 31.12.08 року та від 31.01.09 року.

По операціям з ПП «Росбалт»окрім рахунку-фактури №00000337 від 25.005.10 року та податкових накладних №315 від 19.05.10 року і № 320 від 20.05.10 року на загальну суму 641400 грн. у т.ч. ПДВ 106900 грн., банківських виписок про плату вказаної суми, позивач надав договір №51/4 на проектні, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи з цим підприємством від 15.04.2010 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Р-00000029 від 25.05.10 року про виконання пуско-налагоджувальних робіт, необхідних для вводу в експлуатацію дробильно-сортувальної установки, а також специфікацію обладнання дробильно-сортувальної установки та технічне завдання для замовлення вказаної установки.

Як вбачається з матеріалів справи, директор позивача в судовому засіданні пояснив, що дана дробильно-сортувальна установка була придбана у ПП «Росбалт»і це ж підприємство здійснювало роботи по її монтажу та запуску. На даний час ця установка функціонує на виробничому майданчику позивача у м. Запоріжжя, по Північному шосе, 20-е.

Представник відповідача вищезазначені пояснення керівника позивача не заперечував.

ДПІ у м. Херсоні також не заперечував того факту, що проведеними перевірками не було встановлено в діях позивача порушень податкового законодавства при віднесені до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП «Росбалт» при придбанні вищевказаної установки.

Також судом 1-ї інстанції було зазначено, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ у м. Херсоні не посилалось на той факт, що до складу податкового кредиту позивачем були віднесеш суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів та послуг, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Також позивач надав суду 1-ї інстанції копії листів ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»в адрес ДПІ Орджонікідзевського р-ну м. Запоріжжя від 06.11.08 року, від 18.11.08 року, від 28.11.08 року, від 15.12.09 року, в яких даний постачальник підтверджує податковому органу проведені ним операції з позивачем, та долучив до цих листів товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні.

Ці листи ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»спростовують інформацію, викладену в листі ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Запоріжжя від 19.11.09 року №17495/7/23-211/920 про незнаходження цього підприємства за юридичною адресою і неможливість його перевірки, на яку посилається ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки від 14.01.10 року №54/23-2/14120788.

Судом 1-ї інстанції було вірно зазначено, що викладена в акті перевірки від 14.01.10 року №54/23-2/14120788 інформація стосовно ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»суперечить відомостям про це підприємство, що викладені в акті перевірки від 17.03.2011 року №766/07-0/14120788.

Крім того, як вже зазначено вище, зменшення бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 289961 грн. здійснено повідомленням-рішенням від 26.01.2010 року №0000302301/0 внаслідок проведених позивачем у липні, серпні 2009 року операцій з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»на загальну суму ПДВ 289961 грн. В той же час спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2011 року №0001290700 ДПІ знову зменшує позивачу бюджетне відшкодування за квітень 2009 року по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг», які проведені та оплачені у липні, серпні 2009 року на суму 289601,33 грн.

Виходячи з того, що загальна сума ПДВ по операціям позивача з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»за липень, серпень 2009 року згідно акту перевірки від 14.01.10 року №54/23-2/14120788 склала всього 289961 грн., то суд 1-ї інстанції дійшов до вірного висновку, що повідомленнями-рішеннями від 26.01.2010 року № 0000302301/0 та від 28.03.2011 року №0001290700 відповідач двічі зменшив бюджетне відшкодування позивача за квітень 2009 року на одну й ту суму ПДВ, яка була віднесена по податкового кредиту липня, серпня 2009 року по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг».

Висновком судово-економічної експертизи №1/13 від 29.04.11 року підтверджується обсяг задекларованого та оплаченого позивачем податкового кредиту липня, серпня 2009 року по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»на загальну суму ПДВ 289601,34 грн.

Цим же висновком експерта підтверджується і той факт, що всі операції позивача за спірні періоди з ПП «Унімет»та ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг»знайшли своє належне відображення як в бухгалтерському так і податковому обліку позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у першому, другому третьому та четвертому ланцюгах поставок, то як вже зазначено вище, ці обставини носять суперечливий характер та спростовуються документами, наданими позивачем.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано зазначив, що будь-які негативні обставини діяльності контрагентів і їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких обставин.

При цьому суд 1-ї інстанції виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також ДПІ у м. Херсоні не обґрунтував наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин у суду 1-ї інстанції були відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент проведення з ними господарських операцій.

ДПІ у м. Херсоні також не надало суду 1-ї інстанції доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводив свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача у першому та другому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідач не заперечував того факту і підтвердив його актами вказаних перевірок, що за спірні періоди до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, оскільки вони не ґрунтуються на Законі України «Про податок на додану вартість».

Суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії позивача при формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам «ЗАП-Екостальтрейдинг»та ПП «Росбалт», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сигма»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: ОСОБА_1Суддя: ОСОБА_2Суддя: ОСОБА_3