Ухвала суду № 56754220, 28.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

К/800/5217/16

28 березня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 367/3212/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області

встановив:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали. Скаржником направлено до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову Управління ПФУ у м. Ірпінь Київської області та Головного Управління МВС України в Київській області та зобов'язано Головне Управління МВС України в Київській області, на підставі розпорядження Міністрів СРСР, за №964-рс від 17.05.1986 року, включити в довідку позивача про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження в період з 29.04.1986 року по 01.05.1986 року та виплатити одноразову винагороду в розмірі 500 крб.; зобов'язано Управління ПФУ у м. Ірпінь Київської області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням даних довідки про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження в період з 29.04.1986 року по 01.05.1986 року та здійснити відповідні виплати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити позивачу 500 крб. суми одноразової винагороди залишено без розгляду. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210, в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Оскільки одноразова грошова винагорода та добові не були включені до заробітної плати позивача та не виплачувались останньому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо включення в довідку про заробітну плату під час знаходження в зоні відчуження в період з 29.04.1986 року по 01.05.1986 року, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням даних вказаної довідки пта здійснення відповідних виплат

Щодо залишення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити позивачу 500 крб. суми одноразової винагороди без розгляду, судом апеляційної інстанції з урахуваннням вимог ст.ст.99,100 КАС України вірно зазначено, що підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними відсутні.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного адміністративного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного суду України О.В. Калашнікова

(підпис)

з оригіналом згідно:

помічник судді Дрибас Ю.М.