Ухвала суду № 56754108, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Київ К/800/35445/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Піщанського О.В.,

відповідача - Піонтковської А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015

у справі № 826/20907/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 № 108226552207.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 прийняті у справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо допуску платником посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що з огляду на установленому судовим рішенням законність призначення перевірки за наказом від 03.12.2013 № 2634, у позивача не було підстав для відмови в допуску посадових осіб Інспекції до проведення перевірки; відсутність доказів дійсного руху активів між задекларованими учасниками поставки, фіктивний характер діяльності постачальників Товариства та завідома збитковість операцій з придбання та подальшого експорту позивачем сільськогосподарської продукції виключає добросовісність податкової вигоди платника за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що він відмовив посадовим особам Інспекції у допуску до перевірки, а тому акт перевірки з відображеними у ньому висновками про допущені платником зловживання у сфері податкових правовідносин є таким, що складений без фактичного проведення перевірки, і не має доказової сили.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансгруп» (далі - ТОВ «Херсонтрансгруп») за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, оформлену актом від 06.12.2013 № 752/26-55-22-07/37506507.

Перевіркою зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Херсонтрансгруп» сільськогосподарської продукції (жмиху соняшнику).

Наведене cлугувало підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 № 108226552207, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 632 040 грн. за основним платежем та 1 816 020 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

У справі, що переглядається суди, оцінивши у сукупності документально підтверджені доводи Інспекції щодо: відсутності ознак реального суб'єкта господарювання у діяльності цього постачальника (з огляду на неперебування ТОВ «Херсонтрансгруп» за місцезнаходженням, відсутність у нього майна, основних фондів та транспортних засобів, а також витрат для провадження фактичної економічної діяльності і виконання задекларованих поставок в адресу платника); неподання позивачем податкових накладних на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, а також інших первинних документів, що засвідчували б дійсний рух активів у процесі виконання задекларованих операцій (як-от доказів транспортування продукції, її зберігання, прийнятті за кількістю та якістю уповноваженими представниками Товариства тощо), - дійшли цілком об'єктивного висновку про невідповідність сформованого платником податкового кредиту за операціями з ТОВ «Херсонтрансгруп» наведеним критеріям.

Також суди встановили, що спірні операції були позбавлені розумної ділової мети, позаяк мали завідомо збитковий характер для позивача.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, продукцію, нібито одержану від ТОВ «Херсонтрансгруп», у подальшому було реалізовано позивачем на експорт через комісіонера за ціною нижчою від ціни придбання. При цьому платником не зазначено про існування будь-яких економічно обґрунтованих причин, які б зумовлювали збитковий характер розглядуваних операцій.

На підставі усіх вищеперелічених обставин суди зробили об'єктивний висновок про зловживання позивачем суб'єктивними правами у сфері оподаткування, що призвело до порушення публічного інтересу держави, та правомірно відмовили у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Так, твердження скаржника про незаконність проведення податкової перевірки отримали належну правову оцінку в судах попередніх інстанцій, які встановили, що спірну перевірку було здійснено за наказом керівника податкового органу від 03.12.2013 № 1183/26-55-22-07 у зв'язку з ненаданням платником обґрунтованої відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу (що відповідає підставі, наведеній у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК). Законність прийняття цього наказу була предметом правової оцінки в адміністративній справі № 826/19293/13-а, рішеннями в якій встановлено правомірність прийняття цього наказу. Доказів на підтвердження зворотного (зокрема тих, що не були предметом дослідження в адміністративній справі № 826/19293/13-а, однак спростовують висновки судів) платником не подано. Необґрунтована ж відмова платника допустити перевіряючих до перевірки не є перешкодою для здійснення Інспекцією контролюючих заходів.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 у справі № 826/20907/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін