Ухвала суду № 56754034, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/1853/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 826/11169/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕЛІТАЖ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ГРАНДЕЛІТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Асія», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013; визнання протиправними дій щодо внесення висновку про недійсність господарських договорів та інших господарських документів в акті № 576/22-08/37078879 від 19.02.2014; скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 № 0003692213 та № 0003702213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0003692213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 858 461,40 грн. за основним платежем та 214 615,35 грн. за штрафними (фінансовими санкціями); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0003692213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 858 461,40 грн. за основним платежем та 214 615,35 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0003702213, в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГРАНДЕЛІТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинами з ТОВ «Фірма «Асія», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, складено акт № 576/22-08/37078879 від 19.02.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 446 426 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 1 155 699 грн.

На підставі результаті проведеної перевірки, 06.03.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003692213 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 444 623 грн., в т.ч.: 1 155 699 грн. основного платежу та 288 924 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003702213 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 669 638 грн., в т.ч.: 446 426 грн. основного платежу та 223 212 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ТОВ «Фірма «Асія» відповідно до договорів субпідряду: від 23.07.2012 №23-07/12, від 01.11.2012 №01/11/12, від 01.11.2012 № 01/12/12, в ході виконання яких сторонами складено податкові накладні, акти приймання-передачі будівельних робіт;

- ТОВ «Альта-Ком» відповідно до договорів субпідряду від 24.07.2012 № 24-07/12, від 01.11.2012 №2/11/12, в ході виконання яких сторонами складено податкові накладні, акти приймання-передачі будівельних робіт;

- ТОВ «Каліон» відповідно до договорів субпідряду від 06.11.2013 №06-11/12, від 06.02.2013 №06-02/13, від 01.04.2013 №01-04/13, від 03.06.2013 №03-06/13, , в ході виконання яких сторонами складено податкові накладні, акти приймання-передачі будівельних робіт;

- ТОВ «Капексбуд» відповідно до договору поставки від 10.04.2013 № 10-04/13, в ході виконання якого сторонами складено податкові та видаткові накладні;

- ТОВ «Альтаір Компані» відповідно до договорів субпідряду від 01.07.2013 № 01-07/13, від 01.08.2013 № 01-08/13, в ході виконання яких сторонами складено податкові накладні, акти приймання-передачі будівельних робіт.

Також в судовому порядку встановлено, що в ході досудового розслідування у межах кримінального провадження № 32013110080000071, відкритого відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за ознаками кримінальних проваджень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, виявлено, що зазначені особи, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме пособництва в ухиленні від сплати податків шляхом використання реквізитів фіктивних товариств, підроблення первинних фінансово-господарських та інших документів, а також проведення незаконних банківських операцій, протягом 2012-2013 років створили/придбали, зокрема, ТОВ «Каліон» та ТОВ «Капексбуд».

Допитані як свідки у кримінальному провадженні засновники та директори ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд» та ТОВ «Альтаір Компані» показали, що вказані товариства ними зареєстровані за грошову винагороду без мети здійснення легальної фінансово-господарської діяльності (копії протоколів допиту долучено до матеріалів справи).

Крім того, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 18.07.2014 у справі №755/15645/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та встановлено, що невстановлені особи за попередньою змовою створили/придбали підприємства, що мають ознаки фіктивності, зокрема, ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Каліон», ТОВ «Альтаір Компані» з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 01.04.2014 у справі №1-кп/760/333/2014 визнано винною ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України та встановлено, що остання за грошову винагороду на її ім'я зареєструвала ТОВ «Альтаір Компані» з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: з метою штучного створення податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

Щодо формування позивачем спірних сум за господарськими операціями з ТОВ «Альта-Ком» і ТОВ «Фірма «Асія», то судами встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/19615/13-к від 02.09.2013, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України, а саме: в пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконною діяльності. Крім того, зазначеним вироком встановлено, зокрема, за результатами незаконної діяльності ТОВ «Альта-Ком» незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Всі первинні бухгалтерські документи за спірними Договорами підписані з боку ТОВ «Гранделітаж» директором в особі ОСОБА_6, з боку ТОВ «Фірма «Асія», - директором в особі ОСОБА_7.

Разом з тим, податковим органом було отримано постанову слідчого першого відділу кримінальних розслідувань ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з доданими матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що допитаний у кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомив, що директором TOB «Фірма «Асія» він не є, жодних документів від імені ТОВ «Фірма «Асія» не підписував, підприємство не реєстрував. Повноважень від імені директора не здійснював, доручень не виписував, нікого на посаду не призначав, банківські рахунки від імені службових осіб TOB «Фірма «Асія» не відкривав та на це нікого не уповноважував.

Також, згідно довідки головного лікаря КЗ 1 ОСЛ м. Ромни, від 17.04.13 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Ромни, перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 13.05.1982 із ДЗ «Легка розумова відсталість».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи в частині позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що є судове рішення, яке набрало законної сили та яке має преюдиційне значення в даній справі, тому є обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховані грошові зобов'язання за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Альтаір Компані».

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення апеляційного адміністративного суду фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, згідно п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими пунктом 16 цього Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи правовий висновок Верховного суду України в даній категорії справ, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на їх основі податкового обліку, а саме: витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, матеріалами справи встановлено, що особи які підписували первинну документацію від імені контрагентів позивача (ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд» та ТОВ «Альтаір Компані»), заперечують свою участь у створенні та діяльності зазначених товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, тому такі первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, відповідно включення відображених у них сум до податкової звітності є безпідставним.

Таким чином, висновок Київського апеляційного адміністративного суду у справі, що розглядається, про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Каліон», ТОВ «Капексбуд» та ТОВ «Альтаір Компані» не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи викладене, межі перегляду, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає частковому задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 - залишенню в силі в цій частині, а в решті - судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог та залишити в цій частині в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко