Ухвала суду № 56753940, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/1250/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 815/5018/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-АГРО»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІН-АГРО» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 10.07.2014 № 0002282206 та № 0002292206.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ІН-АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Біржа музичних інструментів» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 2689/15-53-22-06/34506329 від 16.05.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 2 649 046 грн., у т.ч.: за квітень 2011 на суму 519 828 грн., за травень 2011 року на суму 1 969 989 грн., за червень 2011 на суму 159 229 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 3 862 659 грн., у т.ч.: за півріччя 2011 року на суму 3 586 455 грн.: за три квартали 2011 року на суму 3 717 374 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 130 919 грн.; за 2011 рік на суму 3 756 819 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2011 - 39 445 грн.; за 1 квартал 2012 рік на суму 105 840 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002282206 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 889 120 грн., в т.ч.: 3 862 659 грн. основного платежу та 26 461 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002292206 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 649 047 грн., в т.ч.: 2 649 046 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до договору від 01.04.2011 № Тр-0104 «Надання організації транспортних послуг», ПП «Біржа музичних інструментів» (виконавець) зобов'язується за плату та за рахунок TOB «ІН-АГРО» (замовник) організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом далі «Послуги».

Також в договорі зазначено, що згідно з письмовою заявою «Замовника» «Виконавець» може також надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціальних лабораторій), підбір зразків товару, сплата мита, зборів та витрат, покладених на замовника, виконання митних формальностей, одержаних інших необхідних документів.

В судовому порядку встановлено факт виконання вказаного договору з підтвердженням матеріалів справи, а саме: розрахунковими накладними; податковими накладними, які внесені до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідний звітний період; видатковими накладними; актами виконаних робіт, договорами-заявами на виконання транспортно-експедиторських послуг, рахунками-фактури.

Витрати по послугам, наданим позивачу за вказаним вище договором з ПП «Біржа музичних інструментів» було віднесено ТОВ «ІН-АГРО» до витрат підприємства, що підтверджено журналом-ордером за І-ІІ квартали 2011 року, оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками».

Також, на підставі здійснених господарських операцій, позивачем сформований податковий кредит спірного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що отримані позивачем документи, які слугували підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, дають можливість встановити обсяги та вид наданих позивачу за вищевказаним договором послуг та свідчать про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірне формування витрат та віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг, до податкового кредиту, з огляду на те, що господарські операції позивача з ПП «Біржа музичних інструментів» були фактично здійснені, придбані роботи (послуги) були використані у власній діяльності позивача, що підтверджує зміни в майновому стані позивача.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко