Ухвала суду № 56753885, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/54293/15

К/800/2946/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання протиправним та скасування розпорядження, що переглядається за касаційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Личаківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Личаківська райадміністрація), треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання протиправним та скасування розпорядження Личаківської райадміністрації від 5 жовтня 2011 року № 512 «Про надання дозволу на влаштування тераси в квартирі АДРЕСА_1».

Зазначав, що вказаним розпорядженням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (співвласники квартири АДРЕСА_1) надано дозвіл на влаштування тераси.

Посилаючись на те, що оскаржуване рішення видано без його згоди як співвласника квартири АДРЕСА_2 та суміжного землекористувача, тобто з порушенням його прав та законних інтересів, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства, просив скасувати розпорядження Личаківської райадміністрації від 5 жовтня 2011 року № 512.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року, позов задоволено.

У касаційних скаргах ОСОБА_7, ОСОБА_8, Личаківська райадміністрація, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох квартир. Квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а власниками квартири АДРЕСА_2 є позивач ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Розпорядженням Личаківської райадміністрації від 5 жовтня 2011 року № 512 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надано дозвіл на влаштування тераси зі сторони дворового фасаду в квартиру АДРЕСА_1 відповідно до відкоригованої проектної документації.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження прийняте без отримання згоди позивача, його права порушені у вигляді створення перешкод у користуванні приміщеннями будинку, що є у його власності, а також земельною ділянкою, закріпленою за будинком, що перебуває у спільному користуванні співвласників будинку.

Отже, розглянувши цей спір, суди виходили з того, що він є адміністративним.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 4 червня 2014 року № 13543034 зареєстровано право власності ОСОБА_8 (1/3 частки) та ОСОБА_7 (2/3 частки) на квартиру, яка, зокрема, обладнана терасою, площею 2,8 кв.м.

На підставі вказаного рішення реєстратора видано свідоцтва про право власності від 4 червня 2014 року НОМЕР_1 (ОСОБА_7.) та НОМЕР_2 (ОСОБА_8.).

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Видане Личаківською райадміністрацією розпорядження про надання дозволу на влаштування тераси є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого розпорядження не породжує наслідків для власника житлового приміщення, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на нього має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є розпорядження органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на влаштування тераси, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника квартири, оскільки у такої особи виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, розпорядження про надання дозволу на влаштування тераси), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

У разі оформлення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 права власності на збудовану терасу, такий спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право, виданого на підставі такого незаконного рішення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14) і колегія суддів бере її до уваги.

Вказані обставини залишені судами поза увагою, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішень судів вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Личаківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов