Ухвала суду № 56753778, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Київ К/800/44691/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Чернігівської гідрогеолого-меліоративної експедиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом Чернігівської гідрогеолого-меліоративної експедиції до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, третя особа: Регіональне відділення фонду державного майна України про скасування пунктів вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Чернігівська гідрогеолого-меліоративна експедиції (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (надалі - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 6 вимоги від 13.02.2014 року № 25-07-18-14/1231, а саме:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 13.02.2014 року № 25-07-18-14/1231 в частині щодо відшкодування до бюджету з працівників Чернігівської ГГМЕ коштів в сумі 4913,09 грн. виплачених в грудні 2012 року як премію, та відповідно перераховані внески до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску в грудні 2012 року в сумі 1783,45 гривень;

- визнати незаконним та скасувати пункт 6 вимоги щодо зміни розміру орендної плати по договору оренди від 08.10.2012 №191-12, відображення дебіторської заборгованості за ФОП ОСОБА_2 та відшкодування орендної плати в сумі 33000,50 гривень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року в задоволені позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, до суду із касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що відповідачем, на підставі направлень на проведення ревізії від 21 жовтня 2013 року №781, №782 та від 07 листопада 2013 року № 839, №840, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Чернігівської ГГМЕ за період з 01 липня 2010 по 01 жовтня 2013 року.

За наслідками проведеної ревізії відповідачем складено акт ревізії від 10 січня 2014 року №25-07-21/1, яким встановлено, що позивачем отримано бюджетні кошти на загальну суму 6118 157,94 грн., в тому числі: по загальному фонду 5 637 268,77 грн. та спеціальному фонду 480 909,17 грн.

Вартість майна, яке обліковувалось в Чернігівській ГГМЕ станом на 01 жовтня 2013 року складало 3 087 081,63 грн., в т. ч. основні засоби - 2869 405,0 грн., інші необоротні активи - 153 413,0 грн., запаси - 64 263,63 грн.

Також актом ревізії, встановлено, що в порушення ст. 151 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 332 протягом строку дії дисциплінарного стягнення деяким працівникам Чернігівської ГГМЕ було нараховано та виплачено премію на загальну суму 7 324,29 грн., в тому числі: в жовтні 2011 року водію ОСОБА_3 - 460,57 грн., в грудні 2012 на загальну суму 4 913,09 грн. (начальнику ОСОБА_4 - 815,0 грн., заступнику начальника ОСОБА_5 - 1244,98 грн., головному бухгалтеру ОСОБА_6 - 1455,28 грн., завідувачу майстерні ОСОБА_7 - 1397,83 грн.) та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску в сумі 1 950,63 грн. (в т.ч. в жовтні 2011 - 167,18 грн., в грудні 2012 року - 1783,45 грн.).

Нарахування заробітної плати в бухгалтерському обліку відображено в меморіальному ордері № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати» за жовтень 2011, грудень 2012 року за дебетом рахунку 801 «Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи», кредитом рахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати».

Допущені порушення призвели до подання недостовірної фінансової звітності за 2010-2012 роки, а саме: у формі 2д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за 2010 рік загалом касові та фактичні видатки завищені за кодом програмної класифікації видатків 2407050 за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» на суму 460,57 грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 167,18 грн., за 2012 рік загалом касові та фактичні видатки завищені за кодом програмної класифікації видатків 2407050 за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» на суму 4913,09 грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 1783,45 грн., чим порушено п.1.2 Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів (надалі також - Порядок) №2 та п.1.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі також - Порядок) №44 та ч. 1 ст.3 Закону України № 996.

Внаслідок допущеного порушення Чернігівській ГГМЕ завдано збитків на загальну суму 7324,29 гривень.

Також, ревізією надходжень коштів від оренди майна проведено суцільним способом та встановлено, що Регіональне відділення фонду Державного майна України по Чернігівській області уклало три договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності за адресою АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі ГГМЕ.

Станом на 01 жовтня 2013 року були чинні два договори оренди, а саме: договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01 червня 2012 року №125-12 на надання в оренду ФОП ОСОБА_8 залізобетонного майданчика площею 400 кв.м та договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 08 жовтня 2012 №191-12 на надання в оренду ОСОБА_2 нежитлового приміщення на 2-му поверсі службово-побутових приміщень механічної майстерні площею 84,6 кв.м.

Ревізією дотримання законодавства при визначенні розміру орендних ставок встановлено, що по договору оренди від 08 жовтня 2012 року №191-12 на надання в оренду ОСОБА_2 нежитлового приміщення на 2-му поверсі службово-побутових приміщень механічної майстерні площею 84,6 кв.м. (для розміщення лазні) розмір орендної плати було визначено відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, як для розміщення суб'єктів, що здійснюють побутове обслуговування населення - 5 відсотків.

На думку відповідача, за період з 08 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року від надання в оренду нежитлового приміщення недоотримано плати на загальну суму 66 001,0 грн., в тому числі: Чернігівською ГГМЕ - 33 000,50 грн. та державним бюджетом 33 000,50 грн., оскільки при укладанні договору оренди від 08.10.2012 року №191-12 на надання в оренду ОСОБА_2 нежитлового приміщення (для розміщення лазні) було застосовано орендну ставку в розмірі 5 % замість 30%.

Вказане порушення призвело до заниження у формі № 4-1д «Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги» нарахування доходів у рядку 040 «Від оренди майна бюджетних установ» на суму 8 843,0 грн. за 2012 рік, за 9 місяців 2013 на суму 24 157,50 грн., що є порушенням п.1.2 Порядку № 44 та ч. 1 ст.3 Закону України № 996. З метою усунення порушень виявлених ревізією позивачу були направлені вимоги від 13 лютого 2014 року №25-07-18-14/1231.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що пункту 2 вимоги вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 13.02.2014 року № 25-07-18-14/1231 та пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо зміни розміру орендної плати по договору оренди від 08.10.2012 №191-12 є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з даним висновком, враховуючи наступне.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Що стосується п. 2 вимоги від 13.02.2014 року №25-07-18-14/1231 щодо відшкодування до бюджету з працівників Чернігівської ГГМЕ коштів в сумі 4913,09 грн. виплачених в грудні 2012 року як премію, та відповідно перераховані внески до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску в грудні 2012 року в сумі 1783,45 гривень, та п. 6 вимоги від 13.02.2014 року № 25-07-18-14/1231 в частині щодо відшкодування орендної плати в сумі 33000,50 гривень, колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що у п. 2 та в частині п. 6 вимоги від 13 лютого 2014 року №25-07-18-14/1231, Інспекція пред'явила зобовязання про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому, оскаржувані пункти вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом подання адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що остаточні висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині є правильними.

Що стосується п. 6 вимги від 13 лютогго 2014 року №25-07-18-14/1231 в частині зміни розміру орендної плати по договору оренди від 08.10.2012 №191-12 та відображення дебіторської заборгованості за ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

При перевірці правильності проведення ревізії, суд враховує положення ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якою визначено основні завдання органу державного фінансового контролю, а в силу ч. 1 ст. 12 Закону, службові особи органів державного фінансового контролю зобов'язані суворо додержуватисьКонституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Враховуючи викладене та те, що позивач не звернувся до Регіонального відділення фонду державного майна України по Чернігівській області щодо зміни розміру орендної плати по договору оренди від 08 жовтня 2012 року №191-12 та не відобразив дебіторську заборгованість за ФОП ОСОБА_2, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що пункт 6 вимоги від 13 лютого 2014 року № 25-07-18-14/1231 в частині зміни розміру орендної плати по договору оренди від 08 жовтня 2012 №191-12 та відображення дебіторської заборгованості за ФОП ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Чернігівської гідрогеолого-меліоративної експедиції - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.