Ухвала суду № 56753776, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2016 р. м. Київ К/800/26176/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Зайцев М.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015

у справі № 826/470/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (далі - ТОВ «Хімпласт»)

та товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербіч Сістем" (далі - ТОВ «Мастербіч Сістем»)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 0000062207 та від 28.08.2014 № 0008872207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що сформовані платником показники податкової звітності підтверджені належними первинними обліковими документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що платником не було подано під час перевірки акта інвентаризації та видаткових накладних, що зумовлює правильність висновку Інспекції про непідтвердженість сформованих Товариством у податковому обліку витрат.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору, та просить залишити ухвалені у справі судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 18.08.2014 № 3801/1-22-07-30021648.

Перевіркою встановлено факт завищення платником витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, на 2 001 993 грн. внаслідок:

включення до їх складу витрат по амортизації тимчасової податкової різниці, що виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.01.2011 року, за відсутності документів, якими оформлюється інвентаризація (зокрема, акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей, складеного відповідно до Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69);

відображення у податковому обліку витрат за операціями з придбання продукції у ТОВ «Хімпласт» та у ТОВ «Мастербіч Сістем», що не відповідають критерію документальної підтвердженості.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття відповідачем:

податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 № 0000062207, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22142 грн. за основним платежем та 5536 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0008872207, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 885 397 грн.

Згідно з підпунктом 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України (далі - ПК) нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

В силу вимог пунктів 146.2, 146.3 статті 146 ПК амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Пунктом 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК встановлено, що для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Таким чином, передумовою нарахування амортизації за наведеними правилами, які підлягали застосуванню починаючи з 01.04.2011, є проведення інвентаризації об'єктів основних фондів на підприємстві з метою визначення залишкової вартості активів (зокрема, основних засобів) як початкової величини для амортизаційних нарахувань.

Висновок судів про дотримання платником наведених вимог Закону мотивований посиланням на наказ віце-президента Товариства ОСОБА_1 від 24.03.2011 № 3, яким призначено проведення інвентаризації на підприємстві (а.с.230, т.1), та на протокол засідання інвентаризації комісії від 04.04.2011 № 1, в якому зазначено, що тимчасова податкова різниця складає 3 067 001,14 грн. (а.с. 231, т.1).

На час виникнення спірних правовідносин порядок інвентаризації на підприємстві був врегульований, зокрема, Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69.

Зазначеною Інструкцією передбачаються такі форми первинних інвентаризаційних документів: акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей (додаток 1 до Інструкції); книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій (додаток 2); відомість результатів інвентаризації (додаток 3), які призначені для узагальнення інформації про проведення інвентаризації взагалі або про контрольні перевірки окремих ділянок підприємства.

Для оформлення результатів інвентаризації використовується інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (форма № М-21, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів), в якому відображаються найменування цінностей і об'єктів (предметів), їх номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші ознаки відмінності.

Таким чином, поданий позивачем протокол засідання інвентаризації комісії не може підміняти наведені облікові документи та не може бути визнаний достатнім доказом для аналізу результатів інвентаризації та перевірки правильності обчислення амортизаційних нарахувань виходячи з залишкової вартості об'єктів основних фондів.

А відтак для надання об'єктивної юридичної оцінки діям Інспекції з виключення з податкового обліку Товариства витрат по амортизації тимчасової податкової різниці судам слід було витребувати та дослідити відповідні документи (інвентаризаційний опис, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей тощо), дослідивши факт проведення відповідної інвентаризації на підприємстві позивача, правильність визначення залишкової вартості об'єктів основних фондів у ході такої інвентаризації та обчислення амортизаційних нарахувань.

Водночас колегія суддів погоджується з наданою судами правовою оцінкою по епізоду, пов'язаному з відображенням платником у складі витрат вартості сировини, поставленої позивачеві ТОВ «Хімпласт» за договором поставки від 03.01.2012 № 030112 та ТОВ «Мастербіч систем» за договором поставки сировини від 02.01.2013 № 11К.

Так, виключаючи відповідні витрати з податкового обліку Товариства, Інспекція послалася на неподання платником під час перевірки видаткових накладних за цими операціями.

За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розглядувані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що обов'язковою умовою відображення у податковому витрат платника є їх підтвердженість належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди визнали достатнім документальним підтвердженням наявності у позивача задекларованих витрат за

операціями з придбання товару у ТОВ «Хімпласт» та у ТОВ «Мастербіч Сістем» подані Товариством видаткові накладні, виписки з банківських рахунків позивача, товарно-транспортні накладні; суди також встановили, що придбану продукцію було використано платником у власній господарській діяльності з виробництва пакувальних матеріалів, що засвідчено актами на списання сировини, звітами руху по складу продукції власного виробництва та сировини.

Доказів на спростування фактів господарської діяльності, засвідчених переліченими первинними документами, Інспекцією не представлено. У зв'язку з цим суди цілком правомірно підтримали правову позицію позивача у справі по даним епізодам щодо відсутності факту завищення ним витрат на загальну суму 724 018 грн.

Втім оскільки оспорювані податкові повідомлення-рішення не були розмежовані за окремими епізодами, що виключає можливість виділення незаконно нарахованого платникові грошового зобов'язання (зменшеного від'ємного значення об'єкта оподаткування), тоді як прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення та направити останню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід з урахуванням висновків і вказівок касаційного суду, викладених в цій ухвалі, перевірити факт проведення інвентаризації, правильність визначення платником залишкової вартості об'єктів основних фондів та нарахування амортизації, і за результатами встановленого прийняти правильне і вмотивоване рішення по суті спору, за необхідності розмежувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення за окремими епізодами.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 826/470/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова М.П. Зайцев