Рішення № 5675324, 29.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2009 р. Справа № 42/218-09

вх. № 6179/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Костіна Л.П. (дов.)

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Томаш", м. Харків

до ФО П ОСОБА_2, м. Ізюм Харківської області

про стягнення 5540,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Томаш", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 5540,57 грн., в т.ч. основний борг - 5103,93 грн., пеня - 436,64 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалами суду, які направлялась на адресу відповідача, по якій він зареєстрований (а.с. 32), та на фактичну адресу, яку зазначив позивач у позові.

Ухвали суду про призначення справи до розгляду на 18.08.2009р., на 29.09.2009р., які направлялись судом на зазначені адреси, повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

02.01.2009 року між ТОВ "Томаш" (позивач) та ФО П ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір поставки № 8/1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар - медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного призначення.

На виконання умов договору, відповідно до товарно-транспортних накладних, копії яких надані до матеріалів справи, а саме № 28065 від 13.02.09р., № 38456 від 27.02.09р., № 48782 від 11.03.09р., № 48783 від 11.03.09р., № 48785 від 11.03.09р., № 48786 від 11.03.09р., № 48787 від 11.03.09р., позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 6062,17 грн.

Згідно п.3.2 Договору ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до вищевказаних накладних, відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 14 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до виписок з банку відповідач оплатив частково отриманий товар, а саме в сумі 958,24 грн., у зв'язку з чим несплаченою залишилась сума 5103,93 грн.

Відповідач підтверджує наявність заборгованості в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009р.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 5103,93 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі прострочення виконання зобов'язань з оплати продукції Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за увесь період прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені станом на 30 липня 2009 року складає 436,64 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 436,64 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою : 64300 Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_2 р/р НОМЕР_2 МФО 351533, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (юридична адреса : 61204 м. Харків, пр. Л.Свободи, 46-в, кв.79, фактична адреса: 61105 м. Харків, вул.Фонвізіна,18, р/р 26003860092471 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016, код 25184975) основну заборгованість у сумі 5103,93 грн., пеню в сумі 436,64 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 05.10.2009р.