Постанова № 56752631, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 910/14773/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.03.2016 року по справі №910/14773/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року

по справі №910/14773/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі Фуд"

про визнання припиненим договору поруки від 06.08.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі-відповідач) про визнання договору поруки від 06.08.2010р. припиненим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2015р. у справі №910/14773/15 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 25.08.2015р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та позивач не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

06.08.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-170/10 (далі-договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання продати (передати у власність), а покупець придбати (прийняти у власність) цінні папери, а саме відсоткові іменні облігації у без документарній формі серії В Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) (емітента) у загальній кількості 35 000 шт. номінальною вартістю одного цінного паперу 1 000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний код ЦП UA4000048540, свідоцтво ДКЦПФР про реєстрацію випуску ЦП № 856/2/08 від 06.11.2008.

В подальшому між зазначеними сторонами були укладені додаткові договори №1 від 11.08.2011р., № 2 від 30.08.2013р. та № 3 від 19.11.2013р. до договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-170/10 від 06.08.2010р., відповідно до яких були внесені зміни та доповнення до договору.

06.08.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Сільпо Рітейл", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором, був укладено договір поруки (далі-договорі поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", як боржником, зобов'язань за договором № Д-170/10 купівлі-продажу цінних паперів від 06.08.2010р., який укладено між кредитором та боржником та за проспектом емісії облігацій Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України 06.11.2008 в частині виплати відсоткового доходу за відсотковими іменними облігаціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", серії В, ISIN UA4000048540.

Пунктом 4.1 договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів; якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу ЦП не пред'явить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

30.08.2013р. між сторонами був укладений додатковий договір №1 до договору поруки.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 48 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору поруки та норм чинного законодавства України, сторони договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-170/10 від 06.08.2010р. без згоди на те поручителя, збільшили обсяг відповідальності позивача, шляхом укладання додаткових договорів.

Враховуючи наведене, у позові позивач просить суд припинити договір поруки від 06.08.2010р. на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до неї, та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В силу ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за пунктом 7 частини 2 цієї статті - припинення правовідношення.

Приписами статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Таким чином, в силу норм ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України особа, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має обрати один з передбачених законом способів захисту цього права (інтересу), або інший, якщо такий спосіб встановлено самим договором.

Оспорюваним договором поруки не встановлено іншого способу захисту, зокрема такого, як "вимога про припинення договору поруки".

Судова колегія вважає, що встановлений ст.16 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України спосіб захисту "припинення правовідношення" та "установлення, зміна і припинення господарських правовідносин" не є однаковими за своєю природою порівняно з вимогою "припинити договір поруки", з огляду на таке.

Зі змісту ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України вбачається, що правовідношенням є зобов'язання, у якому сторонами є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України ).

Підстави припинення зобов'язання визначено в главі 50 Цивільного кодексу України . Зокрема, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 559 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав та порядок припинення поруки, а саме: порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, зазначеною нормою закону визначено підстави, за яких порука припиняється в силу закону.

У відповідності до змісту статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Випадки припинення господарських зобов'язань передбачено у главі 22 Господарського кодексу України, серед яких, зокрема, є розірвання господарського зобов'язання (ст.206 Господарського кодексу України ).

У даному ж випадку, вимога про розірвання договору поруки позивачем не заявляється.

Позивач також не просить суд припинити поруку як зобов'язання (правовідношення), а звернувся фактично з вимогою припинити договір поруки, що суперечить положенням ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2012 у справах № 6-69цс11 та № 6-88цс11, яка є обов'язковою для застосування в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що вимога позивача "визнати припиненим договір поруки від 06.08.2010" не відповідає способам захисту права (законного інтересу), які встановлено ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Тобто, припинення поруки можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди.

Отже, внесені зміни до договору купівлі-продажу, внаслідок яких зменшився розмір зобов'язань за договором, хоча і є зміною зобов'язань, але не припиняє поруки, оскільки не збільшує розмір відповідальності самого поручителя.

Таким чином, вимоги позивача про визнання припиненим договору поруки від 06.08.2010, укладеного між позивачем та відповідачем, визнаються судовою колегією необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень до неї, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволені позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року по справі №910/14773/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року по справі №910/14773/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/14773/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець