Постанова № 56752627, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 910/10111/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Лисенко М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Тітова О.Л. (довіреність від 30.12.2015 № 20-22/659);

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015

у справі № 910/10111/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до 1) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 1 983 172,44,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/10111/15 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" грошові кошти в розмірі 1 983 172,44 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору за постановою Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 05.02.2013 р. ВП № 30503673 та 39 663,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема, посилаючись на ст. 85 Законом України «Про виконавче провадження», відповідач 1 зазначає, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування, крім того, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2013 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 35283568 не може бути підставою для обґрунтування задоволення позову. Скаржник стверджує, що дії державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунків позивача були вчинені у межах та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 35283568 на момент вчинення відповідних дій була чинною та підлягала виконанню, а тому сума заявлена до стягнення не може вважатися збитками, завданими позивачу відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України. Не погодившись з даною ухвалою відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі № 910/10111/15 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2016.

23.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою суду від 24.02.2016 відкладено розгляд справи на 14.03.2016.

У судових засіданнях представник скаржника доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав повністю, оскаржуване рішення просив скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача 2 у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2010 у справі №15/145-10-3990 стягнуто з комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» 77 503 804, 02 грн. заборгованості за поставку теплової енергії.

На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області 10.12.2010 виданий наказ на примусове виконання, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30503673 від 26 грудня 2011 року.

У зв'язку з невиконанням боржником добровільно у 7-денний термін рішення суду у справі №15/145-10-3990 державним виконавцем 05.02.2013 було винесено постанову про стягнення з комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» виконавчого збору у розмірі 7 750 380,40 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 30503673, внаслідок чого з рахунків позивача примусово стягнуто 1 983 172,44 грн. виконавчого збору, що підтверджується відповідними банківськими виписками та відповіддю на звернення відділу примусового виконання рішень ДВС України від 25.07.2014 №14-0-30503673/5.-450/2, які містяться в матеріалах справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2013 р. у справі №826/1820/13-а за позовом КП "Теплопостачання міста Одеси" до відділу примусового виконання рішень ДВС України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 05.02.2013, яка набрала законної сили, позов задоволено, постанову відділу примусового виконання рішень ДВС України про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7 750 380,40 грн. від 05.02.2013 р. ВП № 30503673 скасовано.

Окружним адміністративним судом міста Києва в постанові від 11.03.2013 у справі № 826/1820/13-а встановлено, що станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 05.02.2013 в межах виконавчого провадження ВП № 30503673 у боржника не виникало обов'язку щодо погашення всієї суми боргу у розмірі 77 503 804, 02 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.04.2014 виконавче провадження № 30503673 закінчено.

Предметом спору у справі № 910/10111/15 є вимога позивача щодо стягнення 1 983 172,44 грн. шкоди, завданої органом державної влади неправомірними діями при здійсненні своїх повноважень.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, неправомірность дій органу державної виконавчої служби підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2013 р. у справі №826/1820/13-а, яка має преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, протиправність дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП № 30503673 встановлена в судовому порядку.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд міста Києва вірно врахував при вирішенні даного спору приписи ст.ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 25, ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", а також правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 4 Інформаційного листа № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини», та за наявності визначених законом підстав дійшов до правильного висновку, що неправомірні дії державного виконавця полягали в тому, що станом на час винесення скасованої судом постанови від 05.02.2013 у КП "Теплопостачання міста Одеси" (боржника) не виникало обов'язку щодо погашення суми боргу і тому державний виконавець не мав права на стягнення з боржника виконавчого збору; шкода полягає в безпідставному стягненні з боржника (позивача) виконавчого збору в сумі 1 983 172,44 грн.; причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що з огляду на наявність обставин, що виключають стягнення з боржника виконавчого збору, державним виконавцем стягнуто з боржника в примусовому порядку виконавчий збір, а наявність вини відповідача-1 у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи №826/1820/13-а.

Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта стосовно того, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2013 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 35283568 не може бути підставою для обґрунтування задоволення позову, що дії державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунків позивача були вчинені у межах та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 35283568 на момент вчинення відповідних дій була чинною та підлягала виконанню, а сума заявлена до стягнення не може вважатися збитками, завданими позивачу відповідачем.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач 1, посилаючись на ст. 85 Законом України «Про виконавче провадження», зазначає, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування, проте дане твердження спростовується наступним.

У ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про можливість подання скарги на державного виконавця або інших посадових осіб до начальника відповідного органу виконавчої служби. Диспозиція вказаної норми не має імперативного характеру і дає право вибору стороною способу захисту порушеного права.

Решта посилань сторін та наданих до матеріалів справи доказів наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим представниками сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень та з врахуванням визначених законом підстав вірно вирішив спір, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України за рахунок коштів, передбачених для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади на користь позивача шкоди у розмірі 1 983 172,44 грн. є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/10111/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/10111/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10111/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань