Постанова № 56752576, 21.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 р. Справа №904/10301/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., доповідача

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.,

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 16.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 12.08.2015 р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства Дніпроважмаш на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2016р. у справі №904/10301/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал-Сервіс, м.Харків

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Дніпроважмаш, м.Дніпропетровськ

про стягнення 55 709,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2016р. (суддя Соловйова А.Є.) у справі №904/10301/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства Дніпроважмаш на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал-Сервіс 42 090,00 грн. основного боргу, 12 711,18 грн. інфляційних втрат, 885,62 грн. 3% річних, 1 217,51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності належними доказами у справі наявності у відповідача спірної заборгованості. В свою чергу, часткова відмова в позові спричинена наявністю арифметичної помилки в розрахунку позивачем суми 3% річних.

Не погодившись з вищезгаданим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на неправомірності даного рішення, у зв'язку з чим за результатами апеляційного перегляду просить останнє скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що покладений в основу оскаржуваного судового рішення Акт №4-12/14 від 16.12.2014р. вину відповідача у виходу зі строю технічного обладнання (гідроключа) не доводить; Акт надання послуг №9 від 28.01.2015р. лише фіксує факт здійснення господарської операції, однак, правовою підставою для оплати здійсненого відповідачем ремонту обладнання не являється; ремонт спірного обладнання відповідач вважає гарантійним, відтак, вимоги позивача щодо оплати відповідачем гарантійного ремонту є неправомірними.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

06.08.2014р. між ТОВ Індастріал-Сервіс та ПАТ Дніпроважмаш (відповідач, покупець) було укладено договір №77/77 (надалі договір), відповідно до умов якого продавець зобовязався поставити продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до специфікацій, що додаються, та які є невідємною частиною даного договору (п.1 договору).

Отже, 06.10.2014р., на виконання умов згаданого вище правочину та специфікації №2 від 29.08.2014р., позивач поставив відповідачу, зокрема, ключ гідравлічний МХ-ЕС-45ТS (надалі ключ гідравлічний), що підтверджується видатковою накладною №237 від 06.10.2014р., довіреністю №5910 від 06.10.2014р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та не заперечується сторонами.

15.12.2014р. за актом прийманняпередачі відповідач передав позивачеві ключ гідравлічний для зясування в умовах сервісного центру позивача причин виходу обладнання з ладу.

За результатами проведення дефектування ключа гідравлічного, 16.12.2014р. позивачем (продавець) був складений Акт «проведения дефектовки гидравлического гайковёрта Plarad MX-EC 45 TS с/н 89-25877» №4-12/14, з якого вбачається наступний висновок спеціалістів: «пошкодження корпусу ключа гідравлічного могло бути викликано необережним використанням інструменту, а саме, падінням його на підлогу та наступною невірною установкою опори ключа. В результаті падіння могла виникнути мікротріщина, після чого його неправильна установка, посприяла критичному навантаженню на шліцьові зачеплення, що викликало виникнення тріщини». Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, з зазначеного висновку вбачається, що причина виходу з ладу обладнання до гарантійного випадку не відноситься.

Також, у вищезгаданому Акті №4-12/14 від 16.12.2014р. наявна рекомендація відповідачеві здійснити заміну корпусу ключа на сталевий, оскільки полегшений варіант ключа з алюмінієвого сплаву недбалого поводження не допускає. (а.с.21).

В подальшому, з огляду на необхідність здійснення ремонту та обслуговування зазначеного вище технічного обладнання (ключа гідравлічного), 28.01.2015р. представниками обох сторін був підписаний та скріплений печатками Акт надання послуг №9. При цьому, в даному Акті №9 від 28.01.2015р. чітко зазначено, що останній складений сторонами на підставі рахунку на оплату покупцеві (відповідач) №19 від 28.01.2015р. (а.с.22, 23).

Наведене, а саме, підписання Акту надання послуг №9 від 28.01.2015р. та його скріплення печаткою відповідача, відсутність в матеріалах справи жодних доказів наявності будь-яких заперечень (уточнень) з боку відповідача щодо результатів проведення дефектування ключа гідравлічного та висновку спеціаліста, на думку колегії суддів, повністю спростовує доводи апелянта з приводу його необізнаності в тому, що здійснений за даним актом ремонт ключа гідравлічного знаходиться поза межами гарантійного обслуговування. Як наслідок, доводи скаржника щодо відсутності у нього правових підстав для оплати здійсненого позивачем ремонту та технічного обслуговування обладнання слід визнати безпідставними.

Окрім того, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, зазначений акт включає в себе ознаки договору підряду, зокрема, предмет договору (назва послуги калібрування гідроключа Plarad MX-EC 45 TS с.н. 89-25877, ремонт та технічне обслуговування гідроключа Plarad MX-EC 45 TS с.н. 89-25877); вартість виконаних робіт 42 090,00 грн.; термін виконання (посилання на відсутність у сторін з цього приводу заперечень).

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ст.538 Цивільного Кодексу України).

При цьому, колегія суддів не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі запереченнями з приводу того, що Акт надання послуг №9 від 28.01.2015р., на думку відповідача, лише фіксує факт здійснення господарської операції, однак, правовою підставою для оплати здійсненого відповідачем ремонту обладнання не являється.

Так, апеляційний господарський суд наполягає на тому, що факт підписання сторонами та скріплення печатками Акту надання послуг №9 від 28.01.2015р., який, як встановлено вище, містить ознаки договору підряду, свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, що чинному законодавству України, зокрема, ст.181 Господарського кодексу, не суперечить. Відтак, даний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобовязань. (Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд в постанові від 11.05.2012р. у справі №21/5005/14068/2011; оглядовий лист ВГСУ від 18.02.2013р. №01-06/374/2013).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до приписів ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 16.02.2015р. позивач направив відповідачу вимогу за вих.№226 про оплату ремонту ключа гідравлічного, яка була отримана відповідачем 17.02.2015р. (фіскальний чек від 16.02.2015р., лист УДППЗ Укрпошта вих.№07-13-15 від 04.01.2016р.). Таким чином, враховуючи положення ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач був зобовязаний оплатити вартість виконаних позивачем робіт (наданих послуг) в строк до 24.02.2015р. включно. Проте, відповідач оплату виконаних позивачем робіт не здійснив. Докази зворотного матеріали справи не містять. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з приводу доведеності належними доказами у справі заборгованості відповідача перед позивачем на суму 42 090,00 грн. (а.с.24,43-44).

В свою чергу, відповідно до вимог ст.ст.610, ч.2 ст.625 ЦК України, невиконання зобовязання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, є порушенням зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на порушення відповідачем строків виконання господарського зобовязання, господарським судом вірно встановлено правомірність нарахування позивачем відповідачеві інфляційних втрат за період з березня 2015р. по вересень 2015р. включно та 3% річних за період з 27.02.2015р. по 09.11.2015р.

Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12 711,18 грн. та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, а саме, в сумі 885,62 грн.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підстави для його зміни чи/або скасування у апеляційної інстанції - відсутні. Натомість, викладені в апеляційній скарзі доводи в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та спростованими наявними у справі первинними документами.

Враховуючи результат вирішення спору, покладення судових витрат на відповідача приписам ст.49 ГПК України не суперечить. В свою чергу, з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ПАТ Дніпроважмаш.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2016р. у справі №904/10301/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Дніпроважмаш залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.03.2016р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя І.М. Кощеєв