Постанова № 56752566, 23.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016 року Справа № 904/10176/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: юрист Коваль Л.М., довіреність № б/н від 07.12.2015 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року у справі № 904/10176/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 854 215, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 1 480 704, 00 грн., інфляційних втрат у сумі 53 366, 70 грн., 3% річних у сумі 24 314, 82 грн., пені у сумі 295 830, 24 грн., а всього: 1 854 215, 76 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року у справі № 904/10176/15 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" основний борг у сумі 1 480 704, 00 грн., 3% річних у сумі 24 314, 82 грн., пеню у сумі 260 293, 34 грн., інфляційні втрати у сумі 32 452, 67 грн., судовий збір у сумі 26 966, 47 грн.; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позову щодо частини заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленої позивачем відповідачу на підставі договору поставки № 3614 від 29.10.2014 року за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року продукції, поставка якої обумовлена специфікацією № 2 до договору, наявності боргу відповідача за поставлений товар у сумі 1 480 704, 00 грн.; передбаченої п. 6.2. договору відповідальності за порушення строків оплати у вигляді пені та передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Суд відмовив частково в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з тих підстав, що заявлена позивачем до стягнення сума пені розрахована без дотримання вимог частини шостої статті 232 ГК України. Рішення суду першої інстанції про часткову відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат мотивоване обставинами неправомірного не врахування позивачем при здійсненні відповідного розрахунку періоду часу, в який індекс інфляції становив менше одиниці, а також обставинами не врахування при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за окремі місяці, у яких мала місце часткова оплата основного боргу, методології розрахунку.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду у його частині про задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення у зазначеній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що умовою для настання обовязку покупця по оплаті за спірною поставкою є наявність у покупця рахунку на відповідну суму оплати. Разом з тим, за доводами відповідача, у позивача відсутні належні докази направлення відповідачу та отримання відповідачем такого рахунку. Відповідач зазначає, що в підтвердження направлення відповідачу рахунку на оплату суми поставки позивач посилається на чек № 1601 від 28.04.2015 року, однак згідно результатів пошуку поштового відправлення за штриховим ідентифікатором 5193104924035 дані про таке відправлення не зареєстровані в системі. За таких обставин, на думку відповідача, обовязок оплатити вартість поставленої йому продукції через відсутність рахунку на оплату у нього не настав, відповідно, відсутнє прострочення обовязку покупця, що, в своє чергу, виключає також нарахування інфляційного збільшення, 3% річних та пені. Окрім наведеного, відповідач посилається на відсутність можливості подати докази неотримання ним вказаного поштового відправлення, оскільки заяви про розшук поштового відправлення чи про одержання інформації про вручення поштового відправлення приймаються протягом шести місяців з дня прийняття поштових відправлень для пересилання, тоді як з 28.04.2015 року (дата чеку № 1601) минуло більше ніж 6 місяців. Враховуючи наявність доказів відповідача щодо відсутності в системі реєстрації даних про спірне поштове відправлення, відповідач вважає, що надані позивачем докази в підтвердження направлення відповідачу рахунку на оплату не є належними доказами та не повинні братися судом до уваги при розгляді справи.

Відповідач у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

22.03.2016 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою його представника ОСОБА_1

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим. За доводами позивача, на підтвердження направлення на адресу відповідача рахунку фактури № СФ-0000083 від 27.04.2015 року на оплату суми боргу 1 780 704, 00 грн. позивачем в судовому засіданні суду першої інстанції були надані належні докази, а саме: оригінал чеку № 1601 від 28.04.2015 року та оригінал опису вкладення у цінний лист 5193104924035, які оглянуті та досліджені судом, та на підставі яких суд встановив факт направлення позивачем відповідачу рахунку на оплату поставленої продукції. Також, позивач посилається і на ті обставини, що вказаний рахунок-фактура відповідачем частково оплачений трьома платіжними дорученнями: № 1067 від 10.07.2015 року, № 1089 від 17.07.2015 року та № 1682 від 23.07.2015 року; в призначеннях платежу у наведених платіжних дорученнях в якості підстав оплати міститься посилання на зазначений рахунок-фактуру.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (покупець) уклали договір поставки № 3614 (далі - Договір) (а.с. 13-14, т. 1), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов'язується поставити продукцію, вироблену ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" м. Кременчук, за номенклатурою, кількістю, у строки та за цінами, зазначеними у специфікації(ях), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець - прийняти продукцію та сплатити за неї грошову суму, рівну вартості партії.

Сума Договору становить загальну суму підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної чи акту приймання-передачі продукції (при прийманні продукції за адресою: ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141); у випадку поставки продукції залізничним транспортом - дата на товарно-транспортній накладній перевізника.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що розрахунки по Договору за продукцію, що поставляється у відповідному місяці, покупець здійснює шляхом попереднього перерахування коштів на рахунок постачальника в національній валюті у розмірі 100% вартості продукції згідно виставленого рахунку, якщо інше не вказано у додатку.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків за поставлений товар - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 10.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2014 року (а.с. 60, т. 1)).

10.03.2015 року позивач та відповідач уклали додаток № 2 до Договору (а.с. 16, т. 1), яким доповнили Договір специфікацією № 2 на поставку сталевого литва виробництва не раніше 2013 року. За умовами цієї специфікації позивач зобовязався поставити відповідачу у березні 2015 року продукцію - раму бокову (укомплектована рамою боковою крес. 100.00.002-4) № креслення - 100.00.020-4СБ у кількості 48 штук за ціною (без ПДВ) 21 600, 00 грн., що еквівалентно 939, 13 доларам США, на суму (без ПДВ) 1 036 800, 00 грн. та балку надресорну № креслення - 100.00.010-4СБ у кількості 24 штуки за ціною (без ПДВ) 18 630, 00 грн., що еквівалентно 810, 00 доларам США, на суму (без ПДВ) 447 120, 00 грн. Загальна сума поставки з урахуванням ПДВ (20%) становить 1 780 704, 00 грн.

Також, відповідно до вказаної специфікації розрахунки за Договором за продукцію, яка поставляється у відповідному місяці, покупець здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в національній валюті згідно виставленого рахунку. Відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів після здійснення постачання (п. 4 специфікації № 2).

На виконання умов Договору та специфікації № 2 (додатку № 2 до Договору) позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року обумовлену вказаною специфікацією продукцію у визначеній специфікацією кількості та по встановленій специфікацією ціні на загальну суму 1 780 704, 00 грн. (а.с. 26, т. 1).

Ця видаткова накладна містить підпис особи, яка отримала продукцію від імені відповідача, повноваження цієї особи на отримання продукції від позивача підтверджуються виданою відповідачем довіреністю № 35 від 11.03.2015 року, термін дії якої до 20.03.2015 року.

Передача позивачем відповідачу вказаної продукції підтверджується також актом приймання-передачі № 04 від 11.03.2015 року (а.с. 28, т. 1).

На оплату вартості продукції, поставленої за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000083 від 27.04.2015 року на суму 1 780 704, 00 грн. (а.с. 29, т. 1).

Направлення 28.04.2015 року позивачем відповідачу за його місцезнаходженням за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 42-43, т. 1) вказаного рахунку-фактури підтверджується описом вкладення у цінний лист, засвідченим штемпелем підприємства звязку, та фіскальним чеком підприємства звязку № 1601 (а.с. 30, т. 1).

Відповідач частково оплатив вартість поставленої йому позивачем за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року продукції, а саме сплатив на користь позивача загалом 300 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1067_7А018 від 10.07.2015 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 31, т. 1), № 1089_7Н026 від 17.07.2015 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 32, т. 1), № 1682_7О003 від 23.07.2015 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 33, т. 1). Перші два платежі проведені банком в дату складання платіжного доручення; третій платіж за платіжним дорученням № 1682_7О003 від 23.07.2015 року проведено банком 24.07.2015 року.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату вартості поставленої продукції за спірною видатковою накладною: претензія вих. № 2214 від 09.06.2015 року (на всю суму поставки), направлена позивачем 10.06.2015 року та отримана відповідачем 01.07.2015 року (а.с. 34-35, т. 1); претензія вих. № 2240 від 19.08.2015 року (на суму 1 480 704, 00 грн.), направлена позивачем 20.08.2015 року та отримана відповідачем 16.09.2015 року (а.с. 36-38, т. 1); претензія вих. № 2257 від 06.10.2015 року (на суму 1 480 704, 00 грн.), направлена позивачем 08.10.2015 року та отримана відповідачем 22.10.2015 року (а.с. 39-41, т. 1). У наведених претензіях зазначено про необхідність оплати боргу протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обовязок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України до правовідносин купівлі-продажу товару, які склалися у звязку з передачею товару від продавця до покупця за видатковою накладною без укладення відповідного договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), яка для господарського суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в силу приписів ст. 111 28 ГПК України є обовязковою.

У спірних відносинах між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а поставка продукції позивачем відповідачу за спірною видатковою накладною здійснена на підставі зазначеного Договору.

Відтак, у звязку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірною видатковою накладною у відповідача виник обовязок щодо оплати її вартості з урахуванням умов Договору, а саме з урахуванням додатку № 2 до Договору, яким є специфікація № 2, щодо строку здійснення оплати за поставлену продукцію у березні 2015 року відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів після здійснення постачання, тобто, враховуючи дату поставки (11.03.2015 року), до 10.04.2015 року включно. Відповідно, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленої позивачем відповідачу продукції є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості одержаної від позивача продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 1 480 704, 00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 480 704, 00 грн.

Окрім вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу вартості поставленої та неоплаченої продукції, позивач заявив також вимоги про стягнення з відповідача на свою користь пені за період прострочення оплати продукції з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року у сумі 295 830, 24 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання з оплати поставленої продукції з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року у сумі 24 314, 82 грн., інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу із застосуванням індексів інфляції за період з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року у сумі 53 366, 70 грн.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту 6.2. Договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов'язань за даним Договором.

Згідно з приписами статей першої та третьої Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Розрахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі, визначеному п. 6.2. Договору, не суперечить положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки є меншою ніж пеня, розрахована із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, врахувавши положення ч. 6 ст. 232 ГК України, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування пені, здійснивши за результатами перевірки розрахунку позивача власний перерахунок пені, який перевірено апеляційним господарським судом, правомірно частково задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочення оплати поставленої за спірною видатковою накладною продукції з 05.05.2015 року по 12.10.2015 року у сумі 260 293, 34 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, який, в свою чергу, перевірено апеляційним господарським судом, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних є правомірною та вимоги позивача щодо її стягнення з відповідача на користь позивача правомірно задоволені судом першої інстанції. Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоліків у виконаному позивачем розрахунку інфляційних втрат, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, та, перевіривши відповідний розрахунок позивача, а також перерахунок інфляційних втрат, виконаний місцевим господарським судом, вбачає підстави вважати, що часткове задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, а саме у сумі 32 452, 67 грн., розрахованих від суми основного боргу з урахуванням індексів інфляції за травень-жовтень 2015 року є таким, що відповідає обставинам справи, приписам ст. 625 ЦК України, узгоджується з положеннями розяснювальних документів щодо порядку нарахування інфляційних втрат.

За наведеного вище, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Враховуючи встановлені обставини справи, приведені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк оплати продукції, поставленої за спірною видатковою накладною, не настав, а рахунку-фактури на оплату цієї продукції відповідач від позивача не отримував.

Як встановлено вище, відповідач частково оплатив поставлену йому позивачем за спірною видатковою накладною продукцію, пославшись в призначенні платежу як на підставу для оплати саме на номер та дату того рахунку-фактури, отримання якого від позивача він заперечує апеляційною скаргою.

Окрім того, позивач надав до матеріалів справи докази направлення вказаного рахунку-фактури на адресу відповідача опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек (а.с. 30, т. 1), які в розумінні чинного законодавства є належними доказами в підтвердження відповідних обставин.

Отже, зазначене свідчить по обізнаність відповідача про рахунок-фактуру на оплату вартості спірної поставки, про суму, яка підлягала оплаті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити, що рахунок (рахунок-фактура) є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність чи відсутність рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість поставленої позивачем продукції (такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29.09.2009 року № 37/405).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією № 2 до Договору, згідно з видатковою накладною на суму 1 780 704, 00 грн., що не заперечується відповідачем.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Щодо доводів відповідача про відсутність на офіційному сайті "Укрпошти" даних про реєстрацію в системі поштового відправлення за фіскальним чеком № 1601 від 28.04.2015 року, апеляційний господарський суд зазначає, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача, що надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.03.2016 року, про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі у звязку з хворобою його повноважного представника, оскільки причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд апеляційної скарги, не є поважними причинами неявки його представника у судове засідання; неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника підлягає доведенню, тоді як жодних доказів в підтвердження відповідних обставин відповідач до клопотання не додав, як і не надав доказів хвороби повноважного представника.

Наведене узгоджується з положеннями п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Окрім того, відповідач посилається на обставини хвороби представника ОСОБА_1, тоді як відповідно до матеріалів справи відповідач має і іншого представника для представництва інтересів відповідача в судах України, а саме матеріали справи містять довіреність відповідача, видану для представництва його інтересів ОСОБА_2, строк дії якої до 16.06.2016 року (а.с. 63, т. 1).

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року у справі № 904/10176/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року у справі № 904/10176/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 28.03.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко