Постанова № 56752553, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 910/17101/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.03.2016 року по справі №910/917101/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року

по справі №910/17101/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" "ЕКСПОЗИТОР"

про стягнення 21 287,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" "ЕКСПОЗИТОР" (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 21 287,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №290513 від 29.05.2013 в частині оплати нарахованої позивачем курсової різниці.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. у справі №910/17101/15 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" "ЕКСПОЗИТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" 5 019,57 грн. заборгованості та 430,80 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.09.2015р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідачем надано письмові пояснення, в яких просить рішення суду першої інстанції від 14.09.2015р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

29.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" "ЕКСПОЗИТОР", як покупцем, був укладений договір поставки № 290513 (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти порошкову фарбу та запчастини до обладнання для нанесення порошкової фарби відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Кількість, асортимент та вартість товару погоджується сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 1.3 Договору).

Згідно із п.4.1 Договору ціни на товар, що постачається позивачем, є вільними відпускними і вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість упаковки, маркування, доставки за цим Договором включається в ціну товару.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється у національній валюті України виходячи з еквіваленту євро згідно з середнім по Україні курсом продажу євро на Міжбанківському валютному ринку на момент поставки товару та сплачується відповідачем у національній валюті України.

Крім того, п.4.3 Договору сторони погодили, що ціна на товар може бути змінена, якщо на дату оплати товару виникло збільшення більше ніж на 3 % середнього по Україні курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку відносно середнього по Україні комерційного курсу євро на Міжбанківському валютному ринку на день поставки товару. В такому випадку збільшена ціна на товар відображається позивачем в додатковому рахунку на проведення остаточного розрахунку за товар (така різниця повинна бути визначена позивачем, як зміна суми компенсації вартості товару) та відповідачу надається корегуюча накладна.

В даному випадку, ціна на товар визначається без додаткового узгодження за наступною формулою:

Ц=Цп*(А2/А1), де

Ц - ціна товару на дату оплати, грн. з урахуванням ПДВ 20 %;

Цп - ціна товару на дату поставки (вказана в накладній на дату поставку товару), грн.;

А1 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на дату поставки, грн. за 1 євро;

А2 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на день здійснення платежу, грн. за 1 євро.

Відповідно до п.4.6 Договору оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

У відповідності до п.5.1 Договору приймання товару здійснюється, зокрема, за кількістю - в момент приймання товару (партії товару), згідно кількості, вказаній у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або відвантажувальних документах (видаткових накладних).

Договір набуває чинності в день підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013р. Дія Договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії на протязі одного місяця до закінчення строку, вказаного у п.7.1 Договору (п. 8.1 та 8.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи та не оспорюються сторонами, позивачем на виконання умов Договору було поставлено товар на загальну суму 32 868,43 грн., що підтверджується виставленим рахунком-фактури №СФ-0001472 від 02.07.2013р. на попередню оплату та видатковими накладними №РН - 0002027 від 05.09.2013р. та №РН - 0002033 від 06.09.2013р., які підписані представниками сторін. Товар прийнято повноважним представником відповідача на підставі довіреності № 804 від 05.09.2013р. на отримання цінностей.

Проте, відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням, передбачених Договором строків, остаточні розрахунки проведені у 2015 році, що підтверджується платіжними дорученнями №1302 на суму 14 256,03 грн. та №1715 на суму 270,00 грн. датовані 23.02.2015р. та 29.04.2015р. відповідно.

У зв'язку з чим, відповідно до умов п.4.3 Договору позивачем виставлено відповідачу на оплату коригуючі накладні №КН-0000654 від 29.04.2015р. на суму 12 703, 69 грн. та №КН- 0000653 від 29.04.2015р. та рахунок-фактури №СФ-0000705 від 29.04.2015р.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №300515 від 30.05.2015р., в якій позивач повідомив, що станом на 30.05.2015р. відповідач не розрахувався по корегуючім накладним, у зв'язку з чим просив відповідача сплатити суму заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності в сумі 21 287,27 грн., протягом 3-х днів, що підтверджується описом вкладення та копією фіскального чеку №8012 від 10.06.2015р.

Однак відповідач не провів оплати нарахованої позивачем курсової різниці, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 21 287,27 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати курсової різниці у розмірі 21 287, 27 грн.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено више, позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 32 868,43 грн., що прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним.

Однак, відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням, передбачених Договором строків, а тому позивачем на підставі п.4.3 Договору нараховано курсову різницю у розмірі 21 287,27 грн.

Так, відповідно до п.4.3 Договору ціна на товар може бути змінена, якщо на дату оплати товару відповідачем виникло збільшення більше ніж на 3 % середнього по Україні курсу продажу євро на Міжбанківському валютному ринку відносно середнього по Україні комерційного курсу євро на Міжбанківському валютному ринку на день поставки товару. В такому випадку збільшена ціна на товар відображається позивачем в додатковому рахунку на проведення остаточного розрахунку за товар (така різниця повинна бути визначена позивачем як зміна суми компенсації вартості товару) та відповідачу надається корегуючи накладна.

В даному випадку, ціна на товар визначається без додаткового узгодження за наступною формулою:

Ц=Цп*(А2/А1) , де

Ц - ціна товару на дату оплати, грн. з урахуванням ПДВ 20 %;

Цп - ціна товару на дату поставки (вказана в накладній на дату поставку товару), грн.;

А1 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на дату поставки, грн. за 1 євро;

А2 - середній по Україні комерційний курс продажу безготівкових євро за даними веб - сайту http//www.finance.ua на день здійснення платежу, грн. за 1 євро;

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів. Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2009 року у справі №15/351-08.

Враховуючи вищевстановлене, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає, що останній відповідає матеріалам справи та умовам Договору, зокрема, п.4.2 та 4.3, відповідно до якого курсова різниця складає 21 287,27 грн.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в сумі 5 019,57 грн. не вірно трактував п.4.3 Договору, а саме формулу за якою здійснюється підрахунок та не правильно підрахував курсову різницю спираючись на курс НБУ.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 21 287,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості (курсової різниці), судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на положення ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, судовою колегією не приймаються до уваги виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що й було погоджено сторонами в Договорі.

Згідно із ч.1 та 2ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як свідчать умови Договору сторонами, зокрема, в пунктах 4.2 та 4.3 чітко визначені умови ціни та перерахунку грошового зобов'язання.

Отже, зазначені вище доводи відповідача, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на закінчення строку дії Договору, судовою колегіє також не приймаються до уваги, оскільки закінчення строку Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії останнього (розділ 8 Договору).

Щодо посилань відповідача на те, що на сайті www.finance.ua в розділі міжбанк відсутня інформація про курси валют, і є посилання виключно на дані сайту Національного банку України та «Укрділінг», що не відповідає домовленостям сторін, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчить Договір, в погоджених сторонами його умовах не значиться звідки повинна братися інформація для сайту www.finance.ua чи яке джерело надає інформацію для сайту, а вказується «за даними веб-сайту www.finance.ua» здійснюється перерахунок (коригування ціни). Зайшовши на даний сайт можна побачити відповідну інформацію.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів недійсності Договору, тому останній є правомірним та всі його умови є дійсними, і відповідач повинен дотримуватися договірних зобов'язань.

Таким чином, зазначені вище доводи відповідача, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню; позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року по справі №910/17101/15 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року по справі №910/17101/15 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ" "ЕКСПОЗИТОР" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ідентифікаційний код - 35034171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 21, ідентифікаційний код - 34432273) 21 287 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 27 коп. заборгованості; 1 827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за подачу позовної заяви; 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Матеріали справи №910/17101/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк