Рішення № 56752355, 22.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р.Справа № 922/2296/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка", смт. Солоницівка до Agrofarm Holding Inc., Panama City, Republic of Panama про стягнення 192 700,00 доларів США (4 530 279,11грн.) за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 11.01.2016р.;

представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Agrofarm Holding Inc. суму сплаченої передплати в розмірі 192 700,00 доларів США за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 17/12-14 від 17.12.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. Господарським судом Харківської області направлялись на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка" (позивач) та Agrofarm Holding Inc. (відповідач) укладено контракт № 17/12-14 (далі - контракт), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати продукцію (товар), а позивач прийняти та оплатити її вартість на умовах даного контракту.

Відповідно до п.1.2 контракту найменування, асортимент та кількість товару на кожну поставку зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

Валютою платежу, за умовами п.2.1 контракту, є долар США. Загальна сума контракту складає 270 000,00 доларів США (п.2.2 контракту).

У п.3.1 контракту сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: позивач зобов'язався здійснити оплату товару шляхом попередньої оплати у формі прямого банківського переказу на рахунок відповідача.

Відповідач зобов'язався відвантажити позивачу товар у строк, визначений сторонами у специфікації (п.5.1 контракту).

Строк перерахування грошових коштів та строк поставки товару сторони визначили у специфікації № 1 у редакції, відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 26.01.2015р. до контракту. Сторони погодили строк поставки товару - до 31.03.2015р. за умови здійснення позивачем попередньої оплати не менше 70% від загальної вартості товару.

За умовами п.7.2 контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 19.12.2014р. до спірного контракту у разі якщо поставка товару не буде здійснена відповідачем у строк, зазначений у специфікаціях, відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману суму попередньої оплати в доларах США протягом одного банківського дня, наступного після настання строку поставки, визначеного в специфікації.

Оскільки відповідач після отримання суми попередньої оплати у визначені договором строки товар позивачу не поставив, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Частиною 9 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.10.2 контракту № 17/12-14 від 17.12.2014р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.12.2014р.) сторони погодили, що неврегульовані спори та розбіжності підлягають розгляду в господарському суді Харківської області із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд застосовує матеріальне право України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов контракту позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 192 700,00 доларів США, що підтверджується копіями банківських виписок від 08.01.2015р. на суму 98 000,00 доларів США, від 13.01.2015р. на суму 70 000,00 доларів США та від 31.03.2015р. на суму 24 700,00 доларів США, в призначенні платежу яких вказано "передплата Agrofarm Holding Inc. за с/г техніку згідно контракту № 17/12-14 від 17.12.2014р.".

Як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом не виконав, в обумовлені строки товар не поставив та листом від 31.03.2015р. повідомив позивача про неможливість виконання умов контракту. У зазначеному листі відповідач гарантував повернення грошових коштів в розмірі 192 70,00 доларів США, перерахованих останньому позивачем, в строк до 01.04.2015р. включно.

Позивач на адресу відповідача 31.03.2015р. направив лист (вих. № 31/03-15) з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 192 700,00 доларів США в строк до 01.04.2015р.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму предявлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за контрактом, оскільки відповідач свої договірні зобовязання належним чином не виконав, товар за контрактом не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 192 700,00 доларів США у справі відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.610, 693, 712 Цивільний кодекс України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Agrofarm Holding Inc. (юридична адреса: ADR Building, 13th Floor, Samuel Lewis Avenue and 58th Street, Obarrio, Panama City, Republic of Panama, Bank: Norvik Banka, Riga, Latvia E.Birznieka-Upisa21, LV-1011, Riga Latvija, SWIFT: LATBLV22 Acc. LV37LATB0006020195122 Correspondent Bank: Commerzbank AG, Frankfurt/Main, Germany SWIFT: COBADEFF Acc. 400886625300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка" (юридична адреса: 62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49, р/р 2600001304590 в АТ "БМ Банк", МФО 380913, р/р 26003010946181 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 35434748, ІПН 354347420113, свідоцтво № 100073092) - 192 700,00 доларів США попередньої оплати, 73 080,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_2