Постанова № 56752277, 28.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.03.2016 справа №908/5901/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київна рішення господарського судуЗапорізької області від21.01.2016 року по справі№ 908/5901/15 (суддя: Смірнов О.Г.)за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Електра», м. Запоріжжяпростягнення 350 234,40 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електра», м. Запоріжжя (далі «Відповідач») пені в сумі 246 357,48 грн. та штрафу в сумі 103 876,92 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2016 року у справі № 908/5901/15 в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ було відмовлено у звязку із пропущенням Позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2016 року у справі № 908/5901/15 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення неустойки за період 25.11.14р 30.03.15р. у сумі 215 194,32 грн. і штрафу у сумі 103 876,92 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що господарським судом невірно застосовані приписи діючого законодавства щодо порядку обчислення строків позовної давність у даній справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.03.2016 року.

23.03.2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву по справі № 908/5901/15 до 28.03.2016 року.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники Відповідача підтримали доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просили апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2016 року у справі № 908/5901/15 без змін.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 18.12.2013 року між сторонами був укладений договір № 30-0/5471-13/640 (далі «Договір»), відповідно до умов якого, Постачальник зобовязується протягом 2014 року поставити (передати у власність Замовника) Товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник зобовязується прийняти Товар та оплатити за нього грошову суму згідно з умовами Договору (п. 1.1 Договору).

Специфікацією (Додаток № 1 до Договору), складеною та підписаною сторонами, передбачено, що на виконання умов Договору (п. 3.1. Договору) Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити трансформатори напруги VCU-765 клас напруги 750кВ «KONCAR» в кількості 3 шт. на загальну суму разом з ПДВ 1 483 956,00 грн.

Згідно з п. 5.1.- 5.3. Договору сторони визначили термін постачання Товару протягом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника. Поставка Товару здійснюється протягом дії Договору узгодженими партіями, у кількості та асортименті згідно письмових заявок Замовника. Постачальник у письмовому вигляді повідомляє Замовника про дату і час фактичної поставки Товару. Зазначене повідомлення направляється у строк не менше трьох банківських днів до дати поставки Товару на склад Замовника.

На виконання умов Договору, позивач перерахував на користь відповідача аванс за поставлений товар в розмірі 30% від вартості партії товару в сумі 445 186,80 грн. згідно виписаного відповідачем рахунка № 301 від 19.12.2013 року, що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 491 від 07.03.2014 року.

Отже, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано визначив, що поставка Товару мала відбутись в строк до 03.11.2014 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач поставив позивачу товар лише 30.03.2015 р.. Тобто із значним запізненням.

Згідно приписів п. 7.3. Договору Сторони обумовили, що у разі порушення строків поставки Постачальник (Відповідач) зобовязується сплатити неустойку у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен прострочений день, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як правомірно визначено місцевим господарським судом прострочення виконання Відповідачем зобовязання щодо постачання Товару виникла з 04.11.2014р.

Саме з цього дня у Позивача виникло право на нарахування неустойки (0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення), а з 04.12.14р. штрафу (7% вартості непоставленого товару).

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення усієї спірної суми закінчився 04.11.2015р. відтак, враховуючи той факт, що Позивач з позовом до суду звернувся лише 25.11.2015р. останній строк позовної давності щодо стягнення цієї суми пропустив. Враховуючи не доведеність наявності поважних причин для відновлення цього строку у задоволенні позову має бути відмовлено.

Втім, судова колегія вважає такий висновок місцевого господарського суду таким, що не у повній мірі ґрунтується на приписах діючого законодавства, виходячи з наступного.

Приписами ст. 256 ЦК України врегульовано, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, зокрема, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У п. 4.3 постанови Пленуму Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином, у межах позовної давності позивач мав право звернутись до суду із позовом про стягнення пені не пізніше року з кожного дня, за який нарахована пеня, а саме, до 30.03.2016 року. Відтак, оскільки позов був поданий 25.11.2015р., то позовну давність щодо вимог про стягнення пені у сумі 215 194,32 грн. за період з 25.11.2014р. до 30.03.15р. не можна вважати пропущеною.

Стосовно вимог про стягнення штрафу судова колегія наголошує, що право на його стягнення у Позивача виникло на 31 день з моменту, коли згідно умов Договору мала б відбутися поставка. Тобто з 04.12.2014р. Ця дата є початком строку перебігу позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України. Датою ж спливу цього строку є 04.12.2015р. Відтак, оскільки позов був поданий 25.11.2015р., то позовну давність щодо вимог про стягнення штрафу у сумі 103 876,92 грн. також не можна вважати пропущеною.

Заперечення Відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення апеляційним судом. Тому до уваги не прийняті.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2016 року у справі № 908/5901/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електра», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 19276348) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ (ЄДРПОУ 00100227) 215 194,32 грн. пені та 103 876,92 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електра», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 19276348) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ (ЄДРПОУ 00100227) 4 786,07 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за звернення з позовною заявою та 5 778,87 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за звернення з апеляційною скаргою.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання цієї Постанови, оформивши його згідно приписів Закону країни «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСЗО;

1 ДАГС.