Рішення № 56752276, 22.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2016 р. Справа № 918/53/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 595 201 грн. 94 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №94 від 30.12.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 512 841 грн. 05 коп., з яких 391 970 грн. 74 коп. заборгованість за спожиту активну електроенергію, 85 330 грн. 74 коп. заборгованість за перетоки реактивної електроенергії, 29 144 грн. 20 коп. пеня, 4 383 грн. 18 коп. інфляційне збільшення суми боргу, 2 042 грн. 19 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 02.02.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 16.02.2016р.

Ухвалою суду від 16.02.2016р. розгляд справи відкладено на 10.03.2016р.

10.03.2016р. представник позивача через відділ канцелярії суду подав заяву від 03.03.2016р. № 277 (а.с. 55-56), в якій останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" 595 201 грн. 94 коп., з яких 456 057 грн. 10 коп. заборгованість за спожиту активну електроенергію, 101 167 грн. 46 коп. заборгованість за перетоки реактивної електроенергії, 31 552 грн. 01 коп. пеня, 4 383 грн. 18 коп. інфляційне збільшення суми боргу, 2 042 грн. 19 коп. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 10.03.2016р. оголошувалась перерва до 22.03.2016р.

В судовому засіданні 22.03.2016р. представник позивач позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В судове засідання 22.03.2016р. представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенрго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (надалі Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (надалі Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №133 (надалі Договір; а.с. 7-18).

Відповідно до п. 1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 6752 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка продажу електричної енергії визначається відповідно до Додатку №6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. та 2.2.2. договору постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору. Постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (Додаток №3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та Додаток 3.1. "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Згідно п. 2.3.3. договору, споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами додатків № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та їх розрахунків" (а.с. 19-21).

За пунктом 8.1 договору, оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 1 вищезазначеного додатку встановлено, що розрахунковим вважається період з 25 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця, того на який припадає дата остаточного розрахунку.

Відповідно до пункту 2 вказаного додатку, покази засобів обліку, відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача, фіксуються споживачем 25 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником.

Після зняття показів засобів обліку, споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 25 числа надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Пунктом 4 додатку до спірного договору № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" передбачено, що відповідно до визначеної згідно пункту 5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію, постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку 29 число поточного місяця.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу активну електричну енергію. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних рахунків за активну електроенергію (а.с. 25-31). Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас відповідач взятий на себе за спірним договором обов'язок щодо своєчасної оплати поставленої йому активної електричної енергії не виконав.

Відтак судом встановлено, що заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" по оплаті активної електроенергії за Договором на момент розгляду справи становить 456 057 грн. 10 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 101 167 грн. 46 коп., нараховану на підставі Договору.

Пунктом 17 додатку № 8 до спірного договору передбачено, що плата за перетікання реактивної електроенергії проводиться споживачем на підставі документів для платежів протягом 5 днів від дня їх отримання. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії.

Судом встановлено, що рахунки виставлені позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" на оплату за реактивні перетоки були отримані уповноваженим представником відповідача (а.с. 25-31, 58-59). Вказані обставини підтверджуються підписами уповноваженої особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" у відповідних графах вищезазначених рахунків.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач обов'язок по оплаті не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилася заборгованість, яка становить 101 167 грн. 46 коп. Відтак, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення з відповідача даної суми є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Пунктом 2.3.4. Договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п.8.1, п.8.2 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків". Розрахунок величини плати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та споживача здійснюється у порядку, визначеному додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо оплати електроенергії, за останнім утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" в розмірі 456 057 грн. 10 коп. за активну електроенергію, за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 101 167 грн. 46 коп.

Крім того, позивачем нараховано пеню на суму боргу з активної електроенергії за період з 03.11.2015 року по 03.03.2016 року у розмірі 20 820 грн. 34 коп., на суму боргу за перетікання реактивної електроенергії за період з 04.08.2015 року по 03.03.2016 року у розмірі 10 731 грн. 67 коп.

Пунктом 8 додатку № 4 визначено, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник здійснює споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України передбачено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення індекс інфляції на суму боргу електроенергії в розмірі 4 383 грн. 18 коп. та 3% річних в розмірі 2 042 грн. 19 коп..

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що розмір пені складає 31 519 грн. 15 коп. (при заявленому 31 552 грн. 01 коп.), інфляційних втрат 4 300 грн. 58 коп. (при заявленому 4 383 грн. 18 коп.), а також 3% річних - 2 042 грн. 19 коп. (при заявленому 2 042 грн. 19 коп.), отже 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а пеня та інфляційні - частково.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" (34553, Рівненська обл. Сарненський р-н, с. Селище, код ЄДРПОУ 14338719) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 456 057 грн. 10 коп., заборгованість за перетоки реактивної електроенергії в сумі 101 167 грн. 46 коп., пеню в сумі 31 519 грн. 15 коп., інфляційні втрати в сумі 4 300 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 2 042 грн. 19 коп. та 8 926 грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2016 року.

Суддя Горплюк А.М.