Ухвала суду № 56752215, 28.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"28" березня 2016 р.

№ 916/708/16

Суддя Малярчук І.А., розглянувши матеріали позовної заяви вх.№759/16 Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесатурист”

до відповідача: Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Одесатурист” звернулось до суду із позовом до Приморського ВДВС Одеського МУЮ про зняття арешту з майна.

Згідно положень ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Положеннями п.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” передбачено, що за змістом цієї статті ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121 2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Відповідно до п.9.10. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п.9.3. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

За положеннями п.9.13. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 ГПК України.

В позовній заяві ТОВ „Одесатурист” позивач фактично оскаржує дії державного виконавця щодо бездіяльності відносно зняття арешту з майна боржника – Акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Одесатурист” після повного погашення заборгованості перед стягувачем у рамках виконавчого провадження, яке проводилось по виконанню наказу суду у справі №23-27-29-4/322-05-9581 за позовом АСК „Укрінмедстрах” до ЗАТ „Одесатурист” про стягнення шкоди в порядку регресу у сумі 20718,47грн., - з підстав чого не може провадитись розгляд даного позову в окремому провадженні з врахуванням положень п.п.5, 9.1., 9.3., 9.10. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

Враховуючи те, що правові підстави для порушення позовного провадження за зазначеним вище позовом відсутні, суд відмовляє у прийнятті до розгляду позовної заяви ТОВ „Одесатурист” до Приморського ВДВС Одеського МУЮ про зняття арешту з майна, в порядку п.1 ст.62 ГПК України, якою передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

При цьому, суд роз’яснює ТОВ „Одесатурист”, що останній не позбавлений права звернутись із відповідною скаргою на дії Приморського ВДВС Одеського МУЮ в порядку ст.121-2 ГПК України в межах справи №23-27-29-4/322-05-9581.

Керуючись п.1 ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду позовної заяви ТОВ „Одесатурист” до Приморського ВДВС Одеського МУЮ про зняття арешту з майна.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Одесатурист” (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, код 19206253 з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення №248 від 09.03.2016р. в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3. Додаток: позовна заява з додатком на 37 арк.

Суддя І.А. Малярчук