Рішення № 56752121, 21.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р.Справа № 922/350/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Танчак Н.В., дов. № 38-2072/470 від 10.05.12 р.;

відповідача - ОСОБА_1, ФОП особисто,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 20666,92 грн., інфляційні втрати в сумі 284,94 грн., 3% річних в сумі 220,82 грн., 3238,08 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 15643 від 01.04.13 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.03.16 р. по 21.03.16 р., для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

17.03.16 р. відповідач надав клопотання про зменшення пені, в якій просив зменшити пеню на 50% у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Крім того, 17.03.16 р. відповідач надав докази оплати основного боргу в сумі 20666,92 грн., а саме наступні платіжні доручення: від 12.02.2016р. на суму 3650,00 грн.; від 11.02.2016р. на суму 1500,00 грн.; від 16.02.2016р. на суму 4150,00 грн.; від 17.02.2016р. на суму 9000,00 грн.; від 24.02.2016р. на суму 1150,00 грн. та від 14.03.2016р. на суму 1400,00 грн.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Основний борг в cумі 20666,92 грн. був сплачений відповідачем з 12.02.16 р. по 14.03.16 р., тобто, після звернення з даним позов до господарського суду Харківської області, який було подано 11.02.16 р.

Враховуючи викладене, беручи до уваги оплату відповідачем основного боргу в cумі 20666,92 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в cумі 20666,92 грн. припинити, відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У зв'язку з тим, що заборгованість була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти зменшення розміру пені заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.03.16 р. позовні вимоги визнав, просив зменшити розмір пені на 50%.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.13р. між КП "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна станція) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) було укладено договір № 15643 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір)(а.с. 10), відповідно до умов якого, Енергопостачальна організація (КП "Харківські теплові мережі") взяла на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі п.10.4, договір кожен рік продовжувався, зокрема, на 2014, 2015 та 2016 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 р.р., Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2015-2016 р.р. та спірного договору здійснив постачання теплової енергії у нежитлові приміщення будівлі за адресою: АДРЕСА_2, літ. А-5, які займає відповідач.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення від 26.10.14 р. № 171/1618, від 12.10.15 р. № 171/3172 та відключення від 14.04.15 р. № 171/2642 опалення до приміщень відповідача за адресою: АДРЕСА_2, літ. А-5, підписаними та скріпленими печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача житлового будинку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 23-24).

На підставі зазначеного, відповідачу постачалась теплова енергія, відповідно до умов договору.

Згідно з п.5.1 договору, облік теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

За умовами п.6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.4 договору, відповідач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно сплачує КП "Харківські теплові мережі" вартість, зазначеної в додатку 1 до договору (а.с. 31) кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за приладами комерційного обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Суд зазначає, що відповідач здійснював розрахунки за приладами комерційного обліку.

Відповідач отримав рахунки за спожиту теплову енергію, що підтверджується відповідними рахунками, які були підписані відповідачем (а.с. 27-31). Втім, відповідач рахунки у повному обсязі не оплачував. Таким чином, у відповідача перед КП "Харківські теплові мережі" утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року в розмірі 20666,92 грн., яка була погашена після звернення з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, відповідно до п.6.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за приладами комерційного обліку.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач, зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року вчасно не виконував.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 28-го числа кожного поточного місяця (за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року) прострочив виконання зобов'язання за договором № 15643 від 01.04.13 р. щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3238,08 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3238,08 грн. пені законною та обґрунтованою.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В статті 83 ГПК України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3).

В підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, беручи до уваги погашення відповідачем основного боргу в повному обсязі, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Таким чином, суд вважає за необхідне, стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1619,04 грн. (50% від 3238,08 грн.).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 284,94 грн. та 3% річних в сумі 220,82 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі 922/350/16 в частині стягнення з відповідача основного боргу в cумі 20666,92 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61036, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, б. 11, код ЄДРПОУ 31557119) інфляційні втрати в сумі 284,94 грн., 3% річних в сумі 220,82 грн., 1619,04 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.03.2016 р.

Суддя Т.В. Інте