Рішення № 56752108, 22.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2016 р. Справа № 918/1451/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 4 760 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_3 (довіреність №2 від 11.02.2016р.).

Від відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за укладеним між сторонами договором суборенди частини нежитлового приміщення від 12 вересня 2012 року № 527/01.7.1-12 в сумі 4 760 грн. 00 коп.

За результатами автоматичного розподілу позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 4 760 грн. 00 коп. розподілено судді Павленку Є.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.12.2015р. порушено провадження у справі №918/1451/15 та призначено розгляд справи на 26.01.2016р.

14.01.2016р. через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якої Банк просив доручити Господарському суду міста Києва.

Відповідно до частини 1 статті 741 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судом дане клопотання задоволено.

Розпорядженням керівника апарату від 25.01.2016р. №01-04/17/2016 у зв'язку з прийняттям Указу Президента України № 21/2016 від 23.01.2016 року "Про переведення суддів", який набрав чинності з моменту його прийняття, суддю господарського суду Рівненської області Павленка Євгена Валерійовича переведено на роботу на посаду судді господарського суду міста Києва та відповідно до пунктів 2.3.50-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/24/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу №918/24/16 передано на розгляд судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 26.01.2016р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016р.

Ухвалою суду від 23.02.2016р. розгляд справи відкладено на 22.03.2016р.

В судовому засіданні 22.03.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 26.01.2016р., 23.02.2016р. та 22.03.2016р. не зявився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 33016, АДРЕСА_1 було направлено ухвали 29.12.2015р. та 23.02.2016р. з довідкою відділення підприємства звязку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.34-36, 154-157).

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2016р. вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2: 33016, АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 12.09.2012р. Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (надалі Орендар) та ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі Суборендар) уклали договір суборенди частини нежитлового приміщення №527/01.1.7.1-12 (надалі Договір; а.с. 10-15), у відповідності до п. 1.1. якого, орендар зобовязується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування, а саме суборенду, частину нежитлового приміщення загальною площею 13,6 квадратних метрів, що перебуває в оренді Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (договір оренди №496/01.6-11 від 01.01.2012 року) та розташоване на першому поверсі нежитлового будинку за адресою: вулиця Гагаріна, буд. 39, м. Рівне, Рівненської області.

Відповідно до п. 1.3. договору, обєкт суборенди передається в суборенду для розміщення офісу.

Згідно п. 1.6. договору, обєкт суборенди знаходиться в оренді орендаря згідно договору оренди №496/01.6-11 від 01.01.2012 року, (термін дії до 31 жовтня 2014 року), надалі договір оренди, укладеного між ТзОВ "Фірма Плесо" (Орендодавець за Договором оренди) та ПАТ "Кредитпромбанк" (Орендар за Договором оренди).

Передача обєкта суборенди від орендаря до суборендаря здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі в суборенду обєкта суборенди, що підтверджує факт передачі обєкта суборенди в суборенду суборендареві (п.2.1. договору).

Пунктом 4.1.1. договору сторони визначили, що орендар зобовязаний передати обєкт суборенди суборендареві за актом прийому-передачі в суборенду обєкта суборенди відповідно до умов цього договору у строк, не пізніше 5 робочих днів з дня укладання цього договору.

У відповідності до п.5.2. договору, розмір суборендної плати за суборенду об'єкта суборенди становить за кожен повний календарний місяць суборенди 793.33 грн., крім того податок на додану вартість 158,67 грн., всього до оплати 952 грн. 00 коп. Оплата за календарний місяць суборенди об'єкта суборенди за цим договором вноситься суборендарем в строк не пізніше п'ятого числа місяця наступного за календарним місяцем за який вноситься плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендаря (Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк") за платіжними реквізитами, вказаними в рахунках на внесення оплати за суборенду обєкта суборенди (п. 5.5. договору).

Згідно п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності згідно чинного законодавства України і діє до 11 вересня 2013 року.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі акту приймання-передачі від 12.09.2012р., відповідно до пункту 2.1. та підпункту 4.1.1 пункту 4.1.1., укладеного між сторонами договору №527/01.7.1-12 суборенди частини нежитлового приміщення від 12.09.2012р., орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування, а саме в суборенду частину нежитлового приміщення площею 13.6 квадратних метри, розташовану на першому поверсі нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул.. Гагаріна,39.

Як стверджує позивач, Відповідач, в свою чергу, у встановлені договором строки сплату суборендних платежів не здійснював, внаслідок чого за період з грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 4 760 грн. 00 коп.

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 не підписано акт прийому-передачі із суборенди частини нежитлового приміщення, розташованого першому поверсі нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул.. Гагаріна,39.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач користувався об'єктом суборенди, проте свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 760 грн. 00 коп.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 760 грн. 00 коп. заборгованості із суборендної плати є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (33016, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 38, код ЄДРПОУ 21666051) - 4 760 грн. 00 коп. заборгованості із суборендної плати та 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 28 березня 2016р..

Суддя Горплюк А.М.