Рішення № 56752097, 23.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р.Справа № 916/220/16

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Горбатюку Р.О.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 12.01.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 07.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/220/16:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ";

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укразалізниця";

про стягнення 99431,65 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЮГ (далі Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця (далі Відповідач ) із позовом про стягнення коштів посилаючись на те, що за договором поставки паперу для офісної техніки, укладеним між сторонами у справі 08.06.2015 р., позивач поставив відповідачеві паперу на загальну суму 95808 грн. з ПДВ, проте відповідач не розрахувався за нього у звязку з чим за останнім утворився борг у вказаній сумі.

У звязку з несплатою вказаної суми боргу, на неї відповідачеві з підстав п.11.2 Договору, ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати в сумі 3623,65 грн.

Під час розгляду справи 14.03.2016 р. позивачем надана заява про зменшення розміру позовних вимог за якою відповідач 29.02.2016 р. сплатив суму основного боргу 95808 грн. і таким чином, залишається до стягнення сума пені, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач з вимогами не згоден, відзив на позов не надав.

В засіданні суду 23 березня 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає із змісту вимог, з урахуванням заяви про зменшення розміру вимог позову, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, яка сплачена відповідачем 29.02.2016р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Свого розрахунку сум стягнення відповідач не надав.

Аналізуючи наведене суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30, код ЄДРПОУ 23863399) суму пені в розмірі 2598 (дві тисячі п'ясот дев'яносто вісім) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 36 коп., інфляційні у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 66 коп. та судовий збір у сумі 1491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 46 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук