Рішення № 56752005, 22.03.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2016 року Справа № 913/7/16

Провадження №1/913/7/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс ЛТД, м.Амросіївка Донецької області

до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 101304 грн 52 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 11.01.2016;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс ЛТД звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про стягнення основної заборгованості за договором будівельного підряду № АМК-1323-2014-пдр від 10.04.2014 в розмірі 101 304 грн 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору позивач зобовязувався на свій ризик, власними силами та в терміни передбачені договором виконати роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, зокрема: будівництво ГТС КЦ, інфраструктура другої черги Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, благоустрій території в районі газоочисток конвертерного цеху. Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобовязання прийняти у встановленому порядку та оплатити фактично виконані роботи. Однак, відповідач належним чином не виконав свої зобовязаня за договором в частині проведення розрахунку за наступними актами приймання виконаних підрядних робіт: № 99 за липень 2014 на суму 101 706 грн та №118 за липень 2014 на суму 2 094 грн, загальна сума заборгованості за двома актами складає 103 800 грн. Оскільки 07.11.2014 сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акт на зняття до акту №58-к виконаних робіт за листопад 2014, якими було зменшено суму заборгованості на 2 495 грн 48 коп. (за результатами проведеної перевірки 15.10.2014 встановлено, що безпідставно заявлено до сплати видатки на відрядження в цій сумі), сума основної заборгованості складає 101 304 грн 52 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.01.2016 (суддя Зюбанова Н.М.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 27.01.2016.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2016 для розгляду справи визначено суддю Драгнєвіч О.В.

В судовому засіданні від 26.01.2016 оголошено перерву до 16.02.2016.

У відзиві №026-5иск/16 від 22.01.2016 відповідач підтвердив виконання позивачем робіт за вказаним договором на суму 983051,32 грн та проведення розрахунку на суму 881746,80 грн. Однак, заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт №99 та №118 за липень 2014 року підписані неповноважною особою (в.о. головного інженера УКБ), що свідчить про відсутність їх належного оформлення (т.1, а.с.82-83).

В доповненнях до відзиву №026-5/16 від 05.02.2016 представник відповідача послався також на відсутність проставлених дат підписання в актах виконаних робіт за липень 2014 року, які у відповідності до ст.255 ЦК України повинні бути складені та підписані у встановленому порядку до 31 липня (т.1, а.с.123).

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, подав також заяву про розстрочку виконання рішення суду на два місяці за вих. №026-53и від 22.01.2016, в якій посилаючись на скрутне фінансове становище та визнаючи, що заявлена заборгованість виникла через обставини, що мають фактично характер форс-мажорних, просив розстрочити виконання рішення на 2 місяці (т.1, а.с.73-74).

Представником позивача надавалися додаткові письмові пояснення щодо порядку проведення розрахунків між сторонами у відповідності до умов укладеного договору, строку виконання зобовязання відповідача з проведення оплати виконаних робіт та фактичних дат підписання спірних актів за липень 2014 року, від 15.02.2016 (т.1, а.с.124-127), від 03.03.2016 (т.2, а.с.83-84), від 21.03.2016, які свідчать про зміни в позиції позивача з викладених питань. Зокрема, позивачем на виконання вимог ухвал суду направлено відповідачу акт для проведення звірки розрахунків. Крім того, позивачу надіслані листи із письмовою вимогою про сплату заборгованості та відповідні рахунки для проведення оплати виконаних робіт (надано докази направлення відповідачу).

Ухвалами господарського суду Луганської області від 16.02.2016, від 03.03.2016 розгляд справи двічі відкладався в звязку з неявкою представника відповідача та не надання всіх документів необхідних для розгляду спору.

В судове засідання 22.03.2016 зявився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю. На запитання суду зазначив, що позивач не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання на два місяці.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду щодо проведення звірки розрахунків не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Суд зауважує про те, що явка учасників процесу в судове засідання ухвалою суду не визнавалася обовязковою, від відповідача не надходило обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду спору.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень були створені належні умови для надання обома сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо надання останніми додаткових доказів, а тому за висновком суду можливо здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та документами за відсутності представника відповідача.

Неприбуття представника відповідача у судове засідання від 22.03.2016 (враховуючи забезпечення явки представника в засідання від 27.01.2016 та надання відповідачем відзиву) не перешкоджає розгляду спору по суті

У судовому засіданні 22.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс ЛТД (далі позивач/підрядник) та Публічним акціонерним товариством Алчевський металургійний комбінат (далі - відповідач/замовник), укладено договір №АМК-1323-2014-пдр від 10.04.2014, за яким підрядник забовязався на свій ризик, власними силами та в термін визначений договором виконати у відповідності до проектно-кошторисної документації такі роботи: будівництво ГТС КЦ. Інфраструктура 2-ої черги Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат. Благоустрій території в районі газоочисток конвертерного цеху (т.1, а.с. 15-38).

Відповідно до п.1.2 договору місцем виконанням робіт є: Україна, м. Алчевськ, Луганська область, промислова площадка Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат. Роботи по цьому договору виконуються у звязку з реалізацією інвестиційного проекту «Комплекс ГТС КЦ з інфраструктурою» (пункт 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за договором визначається відповідно до договірної ціни (додаток №1) і складає 880 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 146 666, 67 грн. Загальна сума договору складається із вартості фактично виконаних обємів робіт. Сторони дійшли до згоди, що договірна ціна на роботу є твердою, справедливою, ринковою.

Вартість робіт за договором може бути змінена за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою сторін до договору (пункт 2.3 договору).

Кінцевою датою завершення робіт є 10 травня 2014 року (п.3.1. договору).

Відповідно до п.5.2 договору фіксація та облік щомісячно виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2, актів приймання-передачі використаних матеріалів та обладнання підрядником (за формою 03) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 з доданням всієї необхідної виконавчої документації (наприклад, актів на приховані роботи, акти передачі виконаних робіт під наступні роботи, геодезичні зйомки и т.п. відповідно вимогам ДБН Д.1.1.-2000). В документах має міститися посилання на номер та дату цього договору.

Приймання всього комплексу робіт виконаних на підставі цього договору, здійснюється на підставі двосторонньо підписаного акта технічної готовності будівельно-монтажних робіт, який підтверджує виконання всього комплексу робіт за договором (п. 5.3 договору).

Згідно з п.5.5 договору у випадку відсутності зауважень щодо обсягів та змісту фактично виконаних робіт, а також за наявності всієї виконавчої документації, замовник підписує документи та передає один екземпляр підряднику.

В п.6.1. договору сторони передбачили, що оплата всього комплексу виконаних робіт за договором здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20 банківських днів. Інші умови оплати за договором можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому 23.06.2014 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторонами було погоджено виконання додаткових робіт на обєкті на суму 265791,60 грн. (т.1, а.с.31-36).

Виконання додаткових робіт розпочато в червні 2014 року та буде закінчено в липні 2014 року. Оплата додаткових робіт здійснюється замовником в порядку, визначеному розділом 6 договору (пункти 5, 6 додаткової угоди).

В порушення умов договору та вказаної додаткової угоди, відповідач свої зобовязання щодо проведення повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем протягом квітня липня 2014 року роботи на суму 983051 грн 32 коп. виконав частково, сплативши 881746 грн 80 коп., що підтверджується наданими додатковими письмовими поясненнями позивача (т.1, а.с. 124-127), наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с. 56-61), а також письмовими поясненнями відповідача, викладеними у відзиві (т.1, а.с.82-83).

За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 101 304 грн 52 коп. за актами виконаних робіт №99 за липень 2014 на суму 101 706 грн та №118 за липень 2014 на суму 2 094 грн (враховуючи відмінусовану суму за складеним сторонами актом на зняття до акту №58-к виконаних робіт за листопад 2014, яким було зменшено суму заборгованості на 2 495 грн 48 коп. за результатами проведеної перевірки, якою встановлено неправомірність заявлених підрядником до сплати видатків на відрядження в цій сумі). За стягненням вказаної заборгованості позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідач заперечує, посилаючись на відсутність конкретної дати, коли сторонами були підписані вказані акти, а також підписання актів від імені відповідача неповноважною особою (в.о. головного інженера). Однак, в заяві від 22.01.2016 просить суд, приймаючи рішення розстрочити його виконання на два місяці.

Надаючи правову кваліфікацію спірних правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється главою 61 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Водночас, матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором та додатковою угодою №1 зобов'язань на загальну суму 983051 грн 32 коп. за зобовязаннями квітня липня 2014 року, що підтверджується наданими додатковими письмовими поясненнями позивача (т.1, а.с. 124-127), письмовими поясненнями відповідача, викладеними у відзиві (т.1, а.с.82-83), підписаними сторонами довідками форми №КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за квітень-липень 2014 року, за листопад 2014 року (т.1, а.с. 37 46), підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень-липень 2014 року, листопад 2014 року, відповідними податковими накладними (т.1, а.с. 103-219; т.2, а.с.4-68).

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено розрахунок лише частково, зокрема, на суму 881746 грн 80 коп., що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с. 56-61), а також письмовими поясненнями відповідача, викладеними у відзиві (т.1, а.с.82-83).

Враховуючи часткову оплату виконаних позивачем підрядних робіт, залишок заборгованості становить 101304 грн 52 коп.

Крім того, в наданих письмових поясненнях суду від 21.03.2016 представник позивача підтвердив, що на час розгляду спору сума заборгованості 101304 грн 52 коп. не змінилася, погашення заборгованості відповідачем не проводилося.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, та наданих пояснень представників сторін, борг в сумі 101304 грн 52 коп. виник за такими актами приймання виконаних підрядних робіт:

-№99 за липень 2014 року на суму 101 706 грн (т.2, а.с.48-50);

-№118 за липень 2014 року на суму 2 094 грн (т.2, а.с.56-58).

З матеріалів справи також вбачається, що 15.10.2014 комісією у складі представників сторін була проведена перевірка фактичних видатків, за результатами якої складено відповідний акт, згідно якого встановлено неправомірність заявлених підрядником до сплати видатків на відрядження в сумі 2 495 грн 48 коп., яка підлягала поверненню (т.2, а.с.66-67).

Враховуючи вищевикладені висновки, сторонами складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2014 року та акт на зняття до акту №58-к прийняття виконаних будівельних робіт листопада 2014 року, яким фактино відмінусовані видатки на відрядження, заявлені у вказаній сумі (т.2, а.с.64-65).

Вказані акти підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. Заперечень щодо невиконання чи неналежного виконання комплексу робіт з боку відповідача не надходило ані до позивача, ані до суду.

Враховуючи вищевикладене, фактичне прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт та подальший проведений відповідачем розрахунок за більшість виконаних позивачем робіт, первісні доводи відповідача про те, що акти приймання виконаних підрядних робіт підписані неуповноваженою особою, судом відхиляється за безпідставністю.

Тим більше, за умовами укладеного між сторонами договору та додаткової угоди, отримавши акт виконаних робіт для підписання у разі незгоди з якістю обсягами виконання таких робіт чи взагалі заперечуючи їх виконання, відповідач був зобов'язаний про це повідомити позивача, не підписувати такі акти, довідку про вартість виконаних робіт та сторони зобовязані скласти акт про дефекти, однак відповідачем були повернуті позивачу підписані акти без зауважень та відповідних корегувань (п.5.5. договору).

Крім того, на всіх актах містяться відтиски печатки підприємства відповідача. Разом з тим, відповідачем не доведено втрати або незаконного використання його печатки.

Також суд зауважує про те, що в актах приймання виконаних робіт містяться не лише підпис в.о. головного інженера УКСа відповідача, акти підписані в кількості трьох представників від імені відповідача (також керівником ПЕО відповідача та в.о. керівника ПО УКСа відповідача). В акті №99 міститься також відмітка про перевірку відповідачем розрахунку витрат, які відповідають договірним умовам.

Наразі про прийняття робіт згідно актів, які містяться в матеріалах справи, та підписані тими ж особами, що і оспорювані, може свідчити їх оплата відповідачем в загальній сумі 881746 грн 80 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, не всі підписані сторонами акти приймання виконаних робіт містять дату їх підписання.

Суд не приймає до уваги первісні доводи представників сторін, викладені в письмових поясненнях, згідно яких акти виконаних робіт за липень 2014 року повинні складатися до 31 липня (т.1, а.с.123); строком оплати виконаних робіт по кожному акту слід вважати дату видачі податкової накладної (т.1, а.с.137-138); оскільки порядок оплати робіт встановлений сторонами в розділі 6 договору, на підставі п.6.1. договору замовник має здійснити оплату протягом 20 банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт (т.2, а.с.83-84); з огляду на їх помилковість.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, в п.6.1. договору сторони погодили, що оплата всього комплексу виконаних робіт за договором здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20 банківських днів. Інші умови оплати за договором можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

Виходячи зі змісту пункту 6.1 договору щодо строків оплати, суд дійшов висновку про те, що сторони, погоджуючи порядок та строки здійснення замовником оплати виконаних робіт протягом 20 банківських днів, не визначили моменту (дати/події) з якої ці 20 банківських дні слід відраховувати.

За таких обставин, за висновком суду, відсутній встановлений договором строк виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт.

Згідно частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що його умовами не передбачено обовязку підрядника складати та направляти замовнику відповідні рахунки на сплату вартості виконаних підрядних робіт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до положень ч.2 ст.530 ЦК України листом від 22.02.2016 звернувся до відповідача із письмовою вимогою про сплату заборгованості за вказаними актами та направив відповідні рахунки на сплату, а також акт для проведення звірки розрахунків (т.2 а.с.85-97). Лист був відправлений позивачем 27.02.2016 на поштову адресу відповідача (м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський 22, а/с 4), яка вказана відповідачем для листування у відзиві, доповненнях до відзиву, в заяві про розстрочку виконання рішення, що підтверджується долученим описом вкладення та фіскальним чеком.

Згідно даних органу поштового звязку про відстеження поштових направлень 04.03.2016 відповідачу вручено відповідний лист (позивачем додана роздруківка із сайту Державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», а також оригінали опису вкладення та фіскального чеку).

Крім того, згідно наданих письмових пояснень від 21.03.2016 позивачем також повторно 05.03.2016 було направлено відповідний лист з вимогою здійснити оплату та рахунки відповідачу за адресою реєстрації місцезнаходження (м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 20А).

На час розгляду справи, за даними позивача, відповідачем вимогу не виконано, заборгованість не погашено, направлений акт для проведення звірки розрахунків не повернуто.

Суд також звертає увагу на те, що в заяві поданій відповідачем про розстрочення виконання рішення, відповідач фактично визнає факт наявності заборгованості перед позивачем за вказаним договором, однак, вказує на те, що порушення зобовязань склалось через обставини, що носять характер форс-мажорних.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у відповідача боргу в сумі 101304 грн 52 коп. за договором, зокрема за актами виконаних підрядних робіт №99 та №118 за липень 2014 року, строк по яким виконання зобовязання з оплати настав, враховуючи ч.2 ст.530 ЦК України та направлену позивачем вимогу від 22.02.2016, на час вирішення господарським судом спору, а тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1519 грн 57 коп. покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем 26.01.2016 до суду подано заяву про розстрочення виконання рішення на 2 місяці зі сплатою боргу щомісячно рівними частками (т.1, а.с.73-74).

Заява обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, зокрема, за 9 місяців 2015 року має збитки на 16844,47 тис. грн, що підтверджується даними звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року. Що заборгованість за договором виникла через обмеження залізничного сполучення у звязку із проведенням антитерористичної операції, відповідач не мав можливості доставляти продукції своїм контрагентам, отримувати дохід за цю продукцію, які належало перерахувати позивачу, була здійснена гаряча консервація цехів підприємства.

З липня 2015 року відповідач поступово відновлює свою роботу, вводить основні засоби в експлуатацію, що свідчить про поступове відновлення платоспроможності. За таких обставин, відповідач просить розстрочити виконання рішення на два місяці рівними частинами, що створить умови для гарантованого виконання рішення.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши доводи відповідача, суд дійшов висновку, що фінансовий стан відповідача на даний час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі.

Враховуючи зазначене, а також те, що місцезнаходженням більшості основних засобі відповідача є непідконтрольна на даний час Україні територія (м. Алчевськ), надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основної заборгованості та судового збору створить відповідачу умови для реального виконання рішення суду та сплати позивачу боргу рівними частками протягом двох місяців.

Судом також враховано, що позивач проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на два місяці рівними частинами з урахуванням сум основного боргу та судового збору, не заперечував (т.1, а.с.127).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення основної заборгованості в сумі 101304 грн 52 коп. та судового збору в сумі 1519 грн 57 коп. (всього 102 824 грн 09 коп.) на два місяці, починаючи з квітня 2016 року по травень 2016 року включно, шляхом визначення до сплати рівних частин суми осоновного боргу та судового збору щомісяця.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.6 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс ЛТД до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про стягнення 101304 грн 52 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (вул. Вілєсова, буд.20А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс ЛТД (вул. Артема, буд.21, м. Амросіївка, Донецької області, 873000, ідентифікаційний код 24811884) 101304 грн 52 коп. сума основного боргу за договором будівельного підряду № АМК-1323-2014-пдр від 10.04.2014; а також судовий збір в сумі 1519 грн 57 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про розстрочення виконання рішення.

4. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу в сумі 101304 грн 52 коп. та витрат зі сплати судового збору в сумі 1519 грн 57 коп. (всього 102 824 грн 09 коп.) на два місяці, починаючи з квітня 2016 року по травень 2016 року включно, зі сплатою щомісяця, наступних сум:

- 51 412 грн 04 коп. слід сплатити до 30.04.2016;

- 51 412 грн 05 коп. слід сплатити до 31.05.2016.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч