Рішення № 56751923, 28.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016Справа №910/945/16

За позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 21 346,91 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Пипченко Б.Ю. - адвокат за посвідченням НОМЕР_1 від 17.12.2015

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД" (відповідач) про стягнення 21346,91 грн. на підставі Договору № 77/2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.01.2013, з яких: 12374,66 грн. основного боргу, 2511,58 грн. пені, 458,96 грн. 3 % річних, 6001,71 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов наведеного договору оренди, який був укладений між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД" (орендар) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва (балансоутримувач), відповідач (орендар) своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди на рахунок позивача (балансоутримувача), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за період з квітня 2014 року по січень 2015 року, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 порушено провадження у справі № 910/945/16, призначено розгляд справи на 15.02.2016 о 12:40 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію.

12.02.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про покладання на відповідача витрат з оплати послуг адвоката. На підтвердження понесених позивачем витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 1400,00 грн. в якості додатку до наведеного клопотання додано банківську виписку з особового рахунку.

12.02.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2016, зокрема, докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів третій особі, письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору, довідку про залишкову суму боргу від 10.02.2016, копії рахунків-фактур, перелік яких наведено у позовній заяві.

В судове засідання, призначене на 15.02.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 15.02.2016, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 26.01.2016 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 15.02.2016, судом перевірено виконання сторонами та третьою особою вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 про порушення провадження у справі № 910/945/16 та встановлено, що відповідач та третя особа вимоги зазначеної ухвали не виконали, а позивач виконав вимоги ухвали частково.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.02.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представників відповідача та третьої особи в судове засідання, невиконання сторонами та третьою особою вимог ухвали суду від 26.01.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 відкладено розгляд справи на 14.03.2016 об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 14.03.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 14.03.2016, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 26.01.2016 та від 15.02.2016 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 14.03.2016, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 28.03.2016 о 10:30 год.

25.03.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо періоду, за який виникла спірна заборгованість з орендної плати на підставі Договору № 77/2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.01.2013.

В судове засідання, призначене на 28.03.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 28.03.2016, представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 26.01.2016, від 15.02.2016 та від 14.03.2016 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Як зазначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/945/16 від 26.01.2016, від 15.02.2016 були направлені відповідачу за адресою 02099, м. Київ, вул. Російська, 42/15, кв. 94, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштові відправлення з ухвалами суду та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення (довідка ф. 20).

Отримання третьою особою поштових відправлень з ухвалами Господарського суду міста Києва підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103036658065, № 0103036659169, № 0103036659983.

За наведених обставин, вважається, що відповідач та третя особа були належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.03.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016 подав письмові пояснення, в яких зазначив період - з квітня 2014 по січень 2015, за який позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 12374,66 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016 підтримав клопотання, подане ним 12.02.2016 через відділ діловодства суду, про покладання на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 1400,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.03.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва, найменування якого змінено на Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (балансоутримувач, позивач) було укладено Договір № 77/2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, орендодавець (третя особа) за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол засідання від 22.08.2012 № 127), за розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 26.09.2012 № 477 передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вул. Новодарницька, буд. 2/17, для використання під магазин з продажу дитячого асортименту.

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 36.0 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 21.0 кв.м. та на 2 поверсі 15.0 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1); устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі балансоутримувача.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар (відповідач) сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ 31 грн. 72 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1142,06 грн., що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 2).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Пунктом 3.5 Договору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) на рахунок балансоутримувача (позивача), за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6. Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.1. Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар - прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Згідно з п. 4.2 Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1. Договору встановлено, що цей Договір укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2013 до 31.12.2015.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2013, орендодавець (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Новодарницька, 2/17, загальною площею 36.0 кв.м. для використання під магазин з продажу дитячого асортименту.

Позивач також зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, орендар (відповідач) не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату за користування об'єктом оренди на рахунок балансоутримувача (позивача), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за період з квітня 2014 року по січень 2015 року (зокрема, за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року) в загальній сумі 12374,66 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості за Договором, а також сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на несвоєчасне перерахування орендної плати.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного Договору № 77/2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.01.2013 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 статті 19 вказаного закону, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2013, який був підписаний сторонами Договору, відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Новодарницька, 2/17, загальною площею 36.0 кв.м. для використання під магазин з продажу дитячого асортименту.

В спірний період - з квітня 2014 року по січень 2015 року, - об'єкт оренди перебував у користуванні відповідача. Докази протилежного, зокрема, підписаний сторонами акт приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві, - в матеріалах справи відсутній.

Отже, відповідно до приписів пунктів 3.5, 3.6 Договору, з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату на рахунок позивача (балансоутримувача) щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Розмір орендної плати за кожний місяць спірного періоду (з квітня 2014 року по січень 2015 року) позивач визначив відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2, 3.4 Договору, відповідні суми орендної плати (без ПДВ) вказані у рахунках - фактурах № 1285/ОР від 01.04.14, № 1804/ОР від 05.05.14, № 2714/ОР від 01.08.14, № 3224/ОР від 02.09.14, № 3474/ОР від 01.10.14, № 3704/ОР від 03.11.14, № 4194/ОР від 01.12.14, № 5/ОР від 05.01.15, оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, матеріалами справи підтверджується, що згідно з умовами Договору за користування об'єктом оренди в період з квітня 2014 року по січень 2015 року (року (зокрема, за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року) відповідач повинен був сплатити на рахунок позивача (балансоутримувача) орендну плату в загальній сумі 12374,66 грн.

Проте, всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати у розмірі та строк, передбачені Договором, орендну плату за період з квітня 2014 року по січень 2015 року в загальній сумі 12374,66 грн. не сплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за період з квітня 2014 року по січень 2015 року на підставі Договору становить 12374,66 грн., строк оплати якої є таким, що настав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12374,66 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 2511,58 грн. пені за прострочення останнім виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за Договором. Розрахунок пені наведено позивачем у позовній заяві, при цьому пеня розрахована позивачем за прострочку платежу окремо за кожним із вищенаведених рахунків-фактур.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар (відповідач) сплачує на користь балансоутримувача (позивача) пеню в розмірі 0.5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасність оплати відповідачем орендної плати, що відповідно до умов п. 6.2 Договору є підставою для сплати відповідачем пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно та відповідно до встановлених обставин справи, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2511,58 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 458,96 грн. 3 % річних та 6001,71 грн. інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично вірними та повністю відповідають умовам Договору і встановленим обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 458,96 грн. 3 % річних та 6001,71 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1400,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Пипченко Богданом Юрійовичем (адвокат) укладено Договір про надання юридичних послуг від 07.10.2015 та Додаткову угоду № 1 від 28.12.2015 до Договору про надання юридичних послуг від 07.10.2015, відповідно до умов яких адвокат бере на себе зобов'язання на умовах та в порядку, передбаченому наведеним договором надати клієнту юридичні послуги щодо написання, підготовки та подачі в інтересах клієнта до Господарського суду міста Києва позовних заяв про стягнення заборгованості, в тому числі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД" за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 77/2013 від 01.01.2013.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 28.12.2015 до Договору про надання юридичних послуг від 07.10.2015 клієнт сплачує адвокату фіксовану винагороду в сумі 1400,00 грн. в одній справі, порушеній за позовом клієнта.

В матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку Пипченко Б.Ю., відповідно до якої на рахунок надійшли кошти від позивача у сумі 1400,00 грн. згідно Договору про надання юридичних послуг від 07.10.2015 за позов до відповідача. Також, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 на ім'я Пипченко Богдана Юрійовича та витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України щодо Пипченко Б. Ю.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Частинами 1, 2, 3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Враховуючи ціну позову, обсяг виконаної роботи та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню у сумі 1400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 1378,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Освальд ЛТД" (02099, м. Київ, вул. Російська, 42/15, кв. 94, ідентифікаційний код 21541148) на користь Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, ідентифікаційний код 35660296) 12374,66 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 66 коп.) основного боргу, 2511,58 грн. (дві тисячі п'ятсот одинадцять гривень 58 коп.) пені, 458,96 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 96 коп.) 3 % річних, 6001,71 грн. (шість тисяч одну гривню 71 коп.) інфляційних нарахувань, 1400,00 грн. (одну тисячу чотириста гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2016

Суддя Гумега О.В.