Рішення № 56751891, 22.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016Справа №910/3517/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп»простягнення 62281 грн. 33 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Лобинецький В.В. - представник за довіреністю № 17 від 25.02.2015;

від відповідача: Мельник І.М. - представник за довіреністю б/н від 01.12.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.02.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» про стягнення 62281 грн. 33 коп., з яких 49275 грн. 00 коп. основного боргу, 10741 грн. 95 коп. пені, 490 грн. 48 коп. 3% річних та 1773 грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 145 від 23.10.2015 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений та установлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49275 грн. 00 коп. (40% вартості товару у сумі 39420 грн. 00 коп. та 10% вартості товару у сумі 9855 грн. 00 коп.). Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати 40% вартості товару та 10% вартості товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10741 грн. 95 коп. за період з 10.11.2015 по 26.02.2016. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 490 грн. 48 коп. за період з 08.11.2015 по 26.02.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1773 грн. 90 коп. за період з листопада 2015 року по січень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3517/16 та розгляд справи призначено на 22.03.2016.

16.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2016 подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по справі, суму основного боргу визнав, заперечив щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій.

У судовому засіданні 22.03.2016 судом було оглянуто оригінал Договору поставки № 145 від 23.10.2015, видаткової накладної № РН-0000414 від 02.11.2015 та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 28 від 23.10.2015.

У судовому засіданні 22.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» (покупець) укладено Договір поставки № 145, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю та здійснити установку у приміщеннях покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ворота секційні (товар), за цінами, у кількості, у комплектності і у строки, вказані у даному договорі і в специфікаціях (Додаток № 1 до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 товар, вказаний у п. 1.1 даного договору, оплачується покупцем у гривні, відповідно до специфікації (Додаток № 1 до даного договору).

Додатком № 1 до Договору поставки № 145 від 23.10.2015 (Специфікація) сторони погодили, що товаром є ворота секційні стандартної серії у кількості 3 шт, загальною вартістю 98550 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 вартість товару становить 98550 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 16425 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 покупець здійснює перерахування попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості товару, яка вказана у п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку продавця протягом 10-ти календарних днів з моменту укладення даного договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 покупець здійснює перерахування оплати у розмірі 40% від загальної вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку продавця протягом 5-ти календарних днів з моменту передачі товару покупцю, що визначається видатковою накладною, підписаною обома сторонами, та довіреністю на отримання товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 покупець здійснює оплату у розмірі 10% від загальної вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку продавця протягом 5-ти календарних днів з моменту закінчення встановлення товару у приміщеннях покупця, що визначається актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 4.3 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 установка товару здійснюється силами продавця у приміщеннях покупця за адресою: Київська обл., с. Зазим'я, вул. Київська, 20.

Відповідно до п. 4.8 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 після установки товару продавець передає покупцю підписаний акт приймання-передачі товару. Покупець підписує акт або надає мотивовану відмову від його підписання. У такому випадку сторони погоджують порядок і строки усунення недоліків.

Відповідно до п. 4.9 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 перехід права власності на товар відбувається після установки товару у момент підписання акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 10.6 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 строк дії договору встановлюється з дати його підписання та до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки № 145 від 23.10.2015, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме містить елементи договору поставки (в частині поставки товару) та договору підряду (в частині установки товару).

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 23.10.2015 відповідач здійснив попередню оплату за Договором поставки № 145 від 23.10.2015 (відповідно до п. 3.1 договору) у розмірі 49275 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 23.10.2015 на суму 49275 грн. 00 коп. та (копія долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 22.03.2016) та банківською випискою з рахунку позивача (отримана засобами клієнт-банку), копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що 02.11.2015 позивач поставив погоджений сторонами у Специфікації до Договору поставки № 145 від 23.10.2015 товар (ворота секційні стандартної серії у кількості 3 шт., загальною вартістю 98550 грн. 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000414 від 02.11.2015 на суму 98550 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками позивача та відповідача (копія знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом у судовому засіданні 22.03.2016).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності відповідача на отримання товару № 28 від 23.10.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 покупець здійснює перерахування оплати у розмірі 40% від загальної вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку продавця протягом 5-ти календарних днів з моменту передачі товару покупцю, що визначається видатковою накладною, підписаною обома сторонами, та довіреністю на отримання товару.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 40% вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, а саме суму грошових коштів у розмірі 39420 грн. 00 коп. (98550 грн. 00 коп. * 40%) у строк до 09.11.2015 (включно), враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 39420 грн. 00 коп. (40% вартості товару), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 39420 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, що 04.11.2015 позивач виконав монтаж та налаштування обладнання (товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000414 від 02.11.2015), що підтверджується актом приймання-здачі робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (копія знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом у судовому засіданні 22.03.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 покупець здійснює оплату у розмірі 10% від загальної вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, на підставі рахунку продавця протягом 5-ти календарних днів з моменту закінчення встановлення товару у приміщеннях покупця, що визначається актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 10% вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, а саме грошові кошти у розмірі 9855 грн. 00 коп. (98550 грн. 00 коп. * 10%) у строк до 09.11.2015 (включно).

Однак, відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 9855 грн. 00 коп. (10% вартості товару), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 9855 грн. 00 коп.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за Договором поставки № 145 від 23.10.2015 у сумі 49275 грн. 00 коп. (39420 грн. 00 коп. + 9855 грн. 00 коп.), розмір якої було визнано відповідачем у судовому засіданні 22.03.2016.

При цьому, суд зазначає, що умова Договору поставки № 145 від 23.10.2015, викладена у п.п. 3.2 та 3.3 договору, відповідно до якої оплата здійснюється на підставі рахунку продавця, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, що оплата здійснюється ні підставі виставленого позивачем (продавцем) рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» у розмірі 49275 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» суми основного боргу у розмірі 49275 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати 40% вартості товару та 10% вартості товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10741 грн. 95 коп. за період з 10.11.2015 по 26.02.2016 (з урахуванням письмових пояснень, долучених до матеріалів справи через канцелярію суду 16.03.2016).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 у випадку невиконання або неналежного виконання умов п. 3.2 (оплата 40% по факту передачі товару) даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості переданого покупцю товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки № 145 від 23.10.2015 у випадку невиконання або неналежного виконання п. 3.3 (оплата 10% по факту установки товару) даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості переданого покупцю і зібраного товару за кожний день прострочення платежу.

Тобто, умовами договору сторони визначили, що позивач має право нараховувати пеню у розмірі 0,1% від вартості переданого і зібраного товару, тобто, від загальної вартості товару по договору у розмірі 98550 грн. 00 коп.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені положення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та правової природи пені, суд зазначає, що пеня має нараховуватись саме від суми простроченого платежу, а не від загальної вартості поставленого товару, з огляду на що обґрунтованим є нарахування пені від суми несплаченої частини вартості товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку в необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку пені, оскільки позивач нараховував пеню від загальної вартості поставленого товару.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені (у межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн), відповідно до п. 3.2 договоруПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення, грн.39420,00 грн.10.11.2015 - 26.02.20161090.1%4296,78

Сума боргу (грн), відповідно до п. 3.3 договоруПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення9855,00 грн.10.11.2015 - 26.02.20161090.1%1074,19Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 5370 грн. 97 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» пені у розмірі 10741 грн. 95 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5370 грн. 97 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 490 грн. 48 коп. за період з 08.11.2015 по 26.02.2016 (з урахуванням письмових пояснень, долучених до матеріалів справи через канцелярію суду 16.03.2016).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних щодо простроченого платежу у розмірі 39420 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу 40% вартості товару, вказаній у п. 2.2 даного договору, а саме суму грошових коштів у розмірі 39420 грн. 00 коп. у строк до 09.11.2015 (включно), у зв'язку з чим обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 39420 грн. 00 коп. є 10.11.2015.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн), відповідно до п. 3.2 договоруПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн.39420,00 грн. 10.11.2015 - 26.02.20161093%353.16

Сума боргу (грн), відповідно до п.п. 3.3 договоруПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн.9855,00 грн.10.11.2015 - 26.02.20161093 %88.29Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 441 грн. 45 коп. (353 грн. 16 коп. + 88 грн. 29 коп.), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» 3% річних у розмірі 490 грн. 48 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 441 грн. 45 коп.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1773 грн. 90 коп. за період з листопада 2015 року по січень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» інфляційних втрат у розмірі 1773 грн. 90 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроальянс Груп» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, буд. 32; ідентифікаційний код: 37035018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Групп» (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5; ідентифікаційний код: 39397857) суму основного боргу у розмірі 49275 (сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5370 (п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 441 (чотириста сорок одна) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.03.2016

Суддя І.М. Отрош