Рішення № 5675189, 22.09.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«22 »вересня 2009 року Справа №17/116

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рік”

14032, м. Чернігів, вул. Бєлова, 5

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

14017, АДРЕСА_1

Про стягнення 29297,63 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Лутай Н.М. юрист, довіреність б/н від 03.09.09р.

Від Відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Рік” заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29297,63 грн., в тому числі 27930,82 грн. основного боргу, 955,65 грн. пені, 279,31 грн. інфляційних, 131,85грн. 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, надіслані Відповідачу рекомендованими листами за адресою: 14017, м.Чернігів, АДРЕСА_1, повернулися без вручення адресату з відміткою: „за закінченням терміну зберігання”.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.09.09р., ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 14017, м.Чернігів, АДРЕСА_1. Документів щодо зміни місця знаходження чи припинення підприємницької діяльності Відповідача до органу реєстрації надходило.

З викладеного вбачається, що процесуальні документи були направлені судом Відповідачу за місцем його державної реєстрації.

За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

02.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений господарський договір поставки №3 (далі Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні Покупцеві товар (товари), а Покупець (Відповідач) зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п.2.2. Договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Відповідно до п.3.1. Договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено за законом.

За умовами п.4.1. Договору, асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії товару поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації і уточнюється в момент вибірки Покупцем товарів на складі Постачальника. Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони визначають найменування товару, що постачається, вартість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата вказана Покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником. Разом з видатково-прибутковою накладною Постачальник передає Покупцю рахунок-фактуру на оплату поставленої партії товару, строк дії якої обмежується строком, встановленим у цьому договорі для оплати поставленого товару Покупцем.

Згідно п.п.6.1.-6.3. Договору, Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 21 днів з дати поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу, готівкою на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та накладної, яка супроводжує поставку конкретної партії товару, і є невідємною частиною цього договору. при здійсненні платежу Покупець обовязково повинен вказувати в платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалася.

Відповідно до п.9.1., п.9.5. Договору, він вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє на протязі одного року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомила про розірвання він вважається дійсним на наступний рік.

Позивачем відповідно до умов Договору протягом лютого-квітня 2009 року було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 68205,69 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши суму 39342,87 грн.

Станом на 27.05.09р. заборгованість Відповідача становила 28862,82 грн.

12.06.09р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія від 10.06.09р. на суму 28862,82 грн., яка отримана останнім 17.06.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 441730.

07.07.09р. Відповідачем було сплачено 932 грн.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 27930,82 грн.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.7. Договору, за порушення грошових зобовязань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 955,65 грн. за період з 25.06.09р. по 20.08.09р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 279,31 грн. за період з червня по липень 2009 року та 3% річних у розмірі 131,85 грн. за період з 25.06.09р. по 20.08.09р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (14017, м.Чернігів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рік” (14032, м. Чернігів, вул. Бєлова, 5, код ЄДРПОУ 24558646, р/р 2600000015132 в філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігова, МФО 353649) 27930 грн. 82 коп. основного боргу, 955 грн. 65 коп. пені, 279 грн. 31 коп. інфляційних, 131 грн. 85 коп. 3% річних, 292 грн. 98 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

22.09.09