Рішення № 56751584, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/25577/15

За позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК"

Про стягнення 16 722,89 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з?явився

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" про стягнення 16 722,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/25577/15 та призначено справу до розгляду на 11.11.2015 року.

09.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про долучення додаткових документів до матеріалів справи

В судове засідання 11.11.2015 представник позивача не з'явився.

В судове засідання 11.11.2015 представник відповідача з?явився, надав усні пояснення стосовно суті спору.

Ухвалою від 11.11.2015 розгляд справи відкладено на 24.11.2015.

Ухвалою від 24.11.2015 розгляд справи відкладено на 15.01.2016.

04.01.2016 відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог.

14.01.2016 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.01.2016 представники сторін не з'явились.

Ухвалою суду від 15.01.2016 відкладено розгляд справи на 15.03.2016.

09.03.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 15.03.2016 представники сторін не з'явилися.

Суд дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.03.2016 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.03.2016 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Договір транспортного експедирування вантажних перевезень № 2, відповідно до умов якого перевізник на замовлення та в інтересах замовника зобов'язується забезпечувати перевезення вантажу замовника автомобільним транспортном у міжнародному сполученні з обов'язковим оформленням CARNET -TIR, а замовник в свою чергу, зобовязуэться вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих перевізником послуг на умовах, вказаних у договорі.

Відповідно до п. 2.2 Договору конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці, яку замовник подає перевізнику не пізніше, ніж за один день до запланованої дати перевезення.

Як зазначив позивач 09.04.2015 між сторонами було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 910315 до договору № 2 від 18.08.2014, відповідно до якої позивачем було здійснено перевезення за маршрутом м. Еппельхайм/м.Гайдельберг (Німеччина) - м. Київ. Відповідно до умов заявки було визначено вартість перевезення, а саме: 12150 Євро по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля ( 15000 по завантаженню авто)

Позивач вказує, що зобов'язання за договором виконані ним належним чином, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, в зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 14829,22 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути пеню в розмірі 2716,46 грн. та 255,96 грн - 3% річних в зв'язку із неналежним виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 9.3 Договору за порушення строків оплати експедитор-замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2716,46 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 255,96 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49,75 , ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-ЛОГІСТИК" ( 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корп.. 3, код ЄДРПОУ 34760547) на користь Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 14 829 ( чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. пеню в розмірі 2716 ( дві тисячі сімсот шістнадцять) грн.. 46 коп., 3 % річних в розмірі 255 ( двісті п'ятдесят п'ять) грн.. 96 коп., судовий збір в розмірі 1827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В.Прокопенко