Рішення № 56751573, 21.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016Справа №910/2691/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоМіністерства оборони України Простягнення 1 199 850,00 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреністю;

від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 1 199 850,00 грн заборгованості за договором №286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2691/16 та призначено розгляд справи на 11.03.2016.

У судовому засіданні 11.03.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого не заперечує проти факту поставки позивачем на виконання умов договору№286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015 продукції на суму 1 599 800,00 грн, проте заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що сума заборгованості, яку просить стягнути позивач не була зареєстрована у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, рахунки не направлено Міністерству оборони України в 2015 бюджетному році, що суперечить п. 4.2. договору та вимогам Бюджетного кодексу України, позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов'язань.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.03.2016 розгляд справи відкладено на 21.03.2016.

17.03.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 21.03.2016 представники позивача подали заперечення на відзив відповідача та надали усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.03.2016 надав усні пояснення відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 21.03.2016 судом оглянуто оригінали документів, наданих позивачем в копіях.

В судовому засіданні 21.03.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник, позивач) та Міністерством оборони України (замовник, відповідач) було укладено договір №286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Міністерству оборони України серветки білизну спідню, трикотажну (лот 3. Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, клас 2), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору (специфікація) сторони погодили: найменування товару - фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, клас 2; стандарти, технічні умови на товар, зразок - відповідність ТУ У 14.1-00034022-081:2015 та зразку - еталон; строки (терміни) поставки - до 20.12.2015 (включно); загальна кількість, яку необхідно постачати - 20 000 шт.; ціна за одиницю товару (без ПДВ) - 79,99 грн, ціна товару з врахуванням марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження на трансп. витрати (без ПДВ) - 1 599 800,00 грн.

Відповідно до п. 2.7. договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п. 2.8. договору належним чином оформлені документи (видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Згідно з п. 4.2. договору до рахунка-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2016 (включно), а в части ні проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору з урахуванням додаткової угоди №3 від 28.12.2015).

На виконання умов договору №286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015 позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 1 599 850,00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними: №17-12-8 від 17.12.2015 на суму 239 970,00 грн №17-12-3 від 17.12.2015 на суму 399 950,00 грн, №17-12-8 від 17.12.2015 на суму 399 950,00 грн, №18-12-5 від 18.12.2015 на суму 159 980,00 грн, №18-12-6 від 18.12.2015 на суму 399 950,00 грн;

- повідомленнями-підтвердженнями: №1447 на суму 239 970,00 грн, №1429 на суму 399 950,00 грн, №1448 на суму 399 950,00 грн, №1445 на суму 159 980,00 грн, №1449 на суму 399 950,00 грн;

- актами приймального контролю (якості): №3, №1, №2, №4, №5.

Як зазначав позивач, відповідач, в порушення умов договору №286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015 оплатив отриманий від позивача товар частково на суму 399 950,00 грн, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором становить 1 199 850,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував проти факту поставки позивачем на виконання умов договору№286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015 продукції на суму 1 599 800,00 грн, проте заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що сума заборгованості, яку просить стягнути позивач не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання, рахунки не направлено Міністерству оборони України в 2015 бюджетному році, що суперечить п. 4.2. договору та вимогам Бюджетного кодексу України, позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов'язань.

Судом відхиляються зазначені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих позивачем листів, рахунки-фактур, акти приймального контролю (якості) товару, видаткові накладні та повідомлення-підтвердження були вручені відповідачу 20.01.2016, що підтверджується відмітками про прийом кореспонденції на зворотному боці наданих позивачем листів.

В свою чергу, у відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Несплата поставленого товару за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №286/3/15/462 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2015 позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 1 599 850,00 грн, проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 1 199 850,00 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 199 850,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) 1 199 850 (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп. - заборгованості, 17 997 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 75 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.03.2016

Суддя Спичак О.М.