Рішення № 56751477, 23.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2016 Справа № 905/2113/15

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сажневої М.В., суддів Паляниці Ю.О., Шилової О.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ»до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДАВТО-2»провизнання недійсними та анулювання довідок-рахунків та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ»провизнання права власності

за участю представників (за первісним позовом):

від позивачаОСОБА_2 представник за довіреністювід відповідача-1ОСОБА_3 представник за довіреністювід відповідача-2не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» про визнання недійсним правочину купівлі-продажу транспортних засобів HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168893, державний номер НОМЕР_1 та HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168890, державний номер НОМЕР_2, оформленого у вигляді довідок-рахунків ОСОБА_4 ААЕ №132439 та №132447 від 21.04.2015, та визнання недійсними і анулювання вказаних довідок-рахунків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2015 позивачу стало відомо, що спірні транспортні засоби, які належали позивачу на праві власності, були відчужені на підставі правочину купівлі-продажу, оформленого у вигляді довідок-рахунків. Позивач вказує, що ним особисто не подавалось жодних заяв і документів для зняття з обліку спірних автомобілів для здійснення їх перереєстрації на відповідача. Відчуження автомобілів здійснювалось ОСОБА_5 на підставі довіреності від 16.04.2015, однак вказана довіреність була відкликана наказом позивача. У звязку з чим, позивач вважає за необхідне визнати недійсними спірні довідки-рахунки.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що воля позивача на відчуження спірних автомобілів підтверджується укладеним між сторонами договором купівлі-продажу транспортних засобів, а на момент придбання транспортних засобів вони були зняті з обліку згідно чинного законодавства, тому у відповідача були відсутні підстави вважати, що наявні будь-які перешкоди для оформлення відповідних довідок-рахунків. Відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів для доведення факту відкликання довіреності, виданої на імя ОСОБА_5 від 16.04.2015, та факту повідомлення про це відповідача. Також відповідач вважає, що предметом позовних вимог в даному випадку може бути визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілів, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються права та обовязки сторін, а не визнання недійсними довідок-рахунків, які не є правочинами в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» про визнання позивача за зустрічним позовом належним набувачем транспортних засобів HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168893, державний номер НОМЕР_1 та HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168890, державний номер НОМЕР_2 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» права власності на вказані транспортні засоби.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.09.2015 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» до сумісного розгляду разом з первісним позовом у справі № 905/2113/15.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що право власності позивача за зустрічним позовом на спірні автомобілі оформлено у порядку, визначеному чинним законодавством, а відсутність інформації про наявність будь-яких перешкод у придбанні зазначених транспортних засобів свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» є добросовісним набувачем. На думку позивача за зустрічним позовом, дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» щодо оскарження довідок-рахунків на автомобілі, які належать позивачу за зустрічним позовом, свідчать про те, що його право власності на спірні автомобілі не визнається, а тому, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України за позивачем за зустрічним позовом необхідно визнати право власності на спірні автомобілі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» проти зустрічного позову заперечує та вважає, що зняття з реєстраційного обліку спірних автомобілів здійснено не уповноваженою особою, а отже всі подальші дії щодо видачі довідок-рахунків на автомобілі та реєстрації їх на позивача за зустрічним позовом є такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2015 колегією суддів у складі: ОСОБА_6 (головуючий), ОСОБА_7, ОСОБА_8 прийнято справу №905/2113/15 до свого провадження.

Ухвалою суду від 01.02.2016 залучено до участі у справі за первісним позовом в якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДАВТО-2».

Відповідач-2 за первісним позовом повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 87523, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Нове життя, 16, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду про залучення до участі у справі за первісним позовом відповідача-2 та про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу-2 за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Конверт з ухвалою суду від 01.02.2016 адресований відповідачу-2 за первісним позовом повернувся на адресу суду, у звязку із закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з списку №103 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду від 01.03.2016 надіслано на адресу відповідача-2 за первісним позовом 05.03.2016, 10.03.2016 вказане відправлення надійшло до відділення поштового звязку Маріуполь 35, 12.03.2016 відправлення не вручено адресату під час доставки та станом на 23.03.2016 поштове відправлення перебуває у відділенні поштового звязку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-2 за первісним позовом повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

По первісному позову.

20.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» в особі директора ОСОБА_4 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_9 (покупець) підписано договір купівлі-продажу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим Договором (із самостійним залученням акредитованої та компетентної організації задля отримання довідки-рахунку), передати (поставити) покупцю автомобілі, що зазначені у Додатку до цього Договору, які були у користуванні (експлуатувались) (далі транспортні засоби), а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити транспортний засіб.

20.04.2015 сторонами підписано Додаток до Договору купівлі-продажу від 20.04.2015, у якому визначено перелік транспортних засобів у кількості 31 шт., що є предметом Договору, а також їх вартість. У вказаному Додатку серед інших транспортних засобів також погоджено купівлю-продаж автомобіля HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168893, державний номер: АН5176НМ, вартістю 229256,99 грн (п. 1 Додатку) та автомобіля HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168890, державний номер: АН7456ІР, вартістю 269259,43 грн (п. 2 Додатку).

21.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвардавто-2» видано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» довідки-рахунки ОСОБА_4 ААЕ №132439 та №132447 про те, що останньому продано вантажний автомобіль HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168893, номерний знак «транзит»: АН5176НМ, вартістю 229256,99 грн та вантажний автомобіль HYUNDAI HD7855-01, шасі №KMFGA17PPBC168890, номерний знак «транзит»: АН7456ІР, вартістю 269259,43 грн (далі спірні автомобілі, спірні транспортні засоби).

21.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» в особі директора ОСОБА_4 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_9 (покупець) підписано акт прийому-передачі. За вказаним актом продавець передав, а покупець прийняв, у тому числі, спірні транспортні засоби згідно довідок-рахунків (п.п. 1, 2 Акту).

07.05.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1» отримано свідоцтва про реєстрацію спірних транспортних засобів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» звернулось до суду з даним позовом про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу транспортних засобів, оформлених у вигляді довідок-рахунків ОСОБА_4 ААЕ №132439 та №132447 від 21.04.2015, визнання недійсними та анулювання довідок-рахунків ОСОБА_4 ААЕ №132439 та №132447 від 21.04.2015 з тих підстав, що ним особисто не подавалось жодних заяв і документів для зняття з обліку спірних автомобілів для здійснення їх перереєстрації на відповідача, а оформлення спірних довідок-рахунків здійснювалось ОСОБА_5 на підставі довіреності від 16.04.2015, однак вказана довіреність була відкликана наказом позивача.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту судом цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» № 1388 від 07.09.1998 (в редакції чинній станом на дату оформлення спірних довідок-рахунків) передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:

довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Згідно з положеннями вказаного Порядку довідка-рахунок є лише одним з документів, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, на підставі якого проводиться державна реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу.

Тобто, в даному випадку правочином, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, який свідчить про волю сторін на відчуження автомобілів є Договір купівлі-продажу від 20.04.2015.

А оформлення та видача довідок-рахунків ОСОБА_4 ААЕ №132439 та №132447 від 21.04.2015 є наслідком підписання сторонами договору купівлі-продажу від 20.04.2015 спірних автомобілів необхідним для здійснення реєстрації автомобілів за результатом їх продажу, тому в даних правовідносинах спірні довідки-рахунки не є правочинами в розумінні положень Цивільного кодексу України.

Як зазначено в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.

Виходячи з викладених обставин, з урахуванням чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом обрав невірний спосіб захисту, оскільки фактично транспортні засоби відчужувались за договором купівлі-продажу від 20.04.2015. Однак, вказаний договір позивачем за первісним позовом не оспорюється. Під час розгляду справи судом неодноразово зясовувалась позиція позивача за первісним позовом щодо договору купівлі-продажу від 20.04.2015, однак позивач за первісним позовом наполягав лише на вимогах про визнання недійсними та анулювання довідок-рахунків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відсутність станом на момент звернення до господарського суду факту порушення з боку відповідачів захищуваного законом права або суб'єктивного інтересу в контексті норм ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України унеможливлює здійснення його судового захисту.

Позивачем за первісним позовом не доведено суду у чому саме полягає порушення або оспорювання його законних прав та інтересів зі сторони відповідачів за первісним позовом, у звязку з видачею та оформленням спірних довідок-рахунків, в матеріалах справи відповідні докази також відсутні.

При цьому, судом враховано, що Договір купівлі-продажу від 20.04.2015 в частині купівлі-продажу автомобіля HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168893, державний номер: АН5176НМ, вартістю 229256,99 грн та автомобіля HYUNDAI HD78, шасі №KMFGA17PPBC168890, державний номер: АН7456ІР, вартістю 269259,43 грн позивачем за первісним позовом не оспорюється.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві України, не доведені позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

У звязку з відмовою в первісному позові судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом.

По зустрічному позову.

На думку позивача за зустрічним позовом, дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» щодо оскарження довідок-рахунків на автомобілі, які належать позивачу за зустрічним позовом, свідчать про те, що його право власності на спірні автомобілі не визнається, а тому, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України за позивачем за зустрічним позовом необхідно визнати право власності на спірні автомобілі.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Такими правочинами є в тому числі договори, які передбачають передачу до набувача майна права власності (наприклад, договір купівлі продажу, договір дарування, тощо).

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Тобто, позовні вимоги щодо визнання права власності можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача. Разом з тим, право власності особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача, повинно підтверджуватись відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності.

З наведених норм законодавства вбачається, що оскарження відповідачем за зустрічним позовом довідок-рахунків, не є підставою для набуття права власності ТОВ «МДМТОРГ», оскільки в даному випадку за умови наявності договору купівлі-продажу, а також отримання позивачем за зустрічним позовом свідоцтв про реєстрацію права власності спірних автомобілів, оскарження довідок-рахунків не передбачає переходу до ТОВ «МДМТОРГ» права власності на спірні автомобілі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ОСОБА_1», оскільки оскарження довідок-рахунків не оспорює право власності позивача на спірні транспортні засоби, на які позивачем за зустрічним позовом отримано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, а Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМТОРГ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для виникнення у нього права власності на спірне майно станом на час вирішення спору.

Також позивачем за зустрічним позовом не заперечується факт безперешкодного володіння, користування і розпорядження спірними транспортними і реалізації визначених нормами законодавства прав власника транспортних засобів.

Інших обґрунтувань своїх вимог ніж ті, що наведені у зустрічній позовній заяві позивачем суду не надано.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом з боку відповідача за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою в зустрічному позові судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 25.03.2016

Головуючий суддя М.В. Сажнева

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя О.М. Шилова