Рішення № 56751358, 17.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2016 Справа № 905/3630/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 4456,62грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 4456,62грн.

12.02.2016р. суддею Шиловою О.М., заявлено самовідвід від розгляду справи №905/3630/15. Розпорядженням від 15.02.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/3630/15. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2016р. справу №905/3630/15 передано на розгляд судді Сковородіній О.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вугілля кам’яне марки ГР 0-200, яке перевозилось за накладною №47691647 у вагонах № 61190567 в кількості 66900 кг., № 53568580 в кількості 66400 кг., була проведена перевірка на станції Красноармійськ Донецької залізниці, де була виявлена недостача вантажу, про що були складені комерційні акти №№ БН 725250/91/15 від 30.06.14р. та БН 725251/92/16 від 30.06.14р.

На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу залізницею під час перевезення.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії накладної, оригінали комерційних актів.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 307, 314, Господарського кодексу України, ст. 110, 113, 114, 129, 130, 133, 136 Статуту залізниць України, ст. 22, 27, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в жодне судове засідання, не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та за адресою відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР – Міністерства юстиції України, однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця ”.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актом господарського суду Донецької області від 19.02.2016р, витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти та розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

30.06.2014р. публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Родинська Донецької залізниці відвантажив на адресу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Жовтнева ЦОФ» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №47691647 у вагонах №№ 61190567, 53568580 вугілля кам’яне.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Красноармійськ Донецької області Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на станції Красноармійськ Донецької області, з посиланням на складений цією ж станцією комерційні акти №№ БН 725250/91/15 від 30.06.14р. та БН 725251/92/16 від 30.06.14р. було здійснено комісійне переважування вагонів:

- у вагоні № 53568580– брутто- 80850кг, тара – 21800кг, нетто- 59050кг, що меньше вантажного документу на 7350кг. Над 1,3 люками праворуч по руху потягу є поглиблення розміром 400см х 270см х70 см, над 6,7 люками зліва поглиблення розміром 200см х 50см х30см. Маркування в місцях поглиблення порушене.

- у вагоні № 61190567 брутто – 85100 кг, тара – 23800 кг, нетто 61300 кг, що меньше вантажного документу на 5600 кг, Над 1, 3 люками праворуч по руху потягу є поглиблення розміром 400см х 270см х 80см. Маркування в місцях поглиблення порушене. У комерційному акті також відображено, що течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними доказоми - комерційними актами №№ БН 725250/91/15 від 30.06.14р. та БН 725251/92/16 від 30.06.14р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №862/5083 норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для мінерального палива складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Розрахунок:

Вагон № 53568580

66400 кг./100=664 кг.

7350 кг-664 кг=6686кг.

Вартість нестачі вугілля складає:

6,686 тн. х 383,63 грн. = 2564,95 грн.

Вагон № 61190567

66900 кг./100=669кг.

5600 кг-669 кг.=4931 кг.

Вартість нестачі вугілля складає:

4,931 тн. х 383,63 грн. = 1891,67 грн.

Разом: 2564,95+1891,67=4456,62 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) від 08.07.2014р. вартість 1 тони вугілля складає 383грн. 63коп. без урахування ПДВ, (з урахуванням ПДВ 460грн. 36коп.).

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість нестачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 4456 грн. 62 коп.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 4 456 грн. 62 коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353; р/р 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) суму збитків у розмірі 4 456 грн. 62коп.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353; р/р 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) витрати на сплату судового збору в розмірі 1218 грн. 00коп.

Повний текст рішення підписаний 22.03.2016р.

Рішення набирає законної сили 01.04.2016р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна