Ухвала суду № 56751171, 23.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.03.16р. Справа № 904/7674/15

За скаргою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на дії державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції

у справі:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Гайсин, Вінницька область

до Приватного підприємства "НІКОПОЛЬСЬКА ПРИВАТНА ПИВОВАРНЯ", м. Нікополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби, м. Київ

про захист права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1

Човганюк А.М. - адвокат

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Кравчук В.Л. - представник (дов. № 20-22/683 від 30.12.2015)

від ВДВС: Кутова Т.В.- представник (дов. № 3 від 04.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "НІКОПОЛЬСЬКА ПРИВАТНА ПИВОВАРНЯ" про захист права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 позов задоволено повністю. Витребувано із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "НІКОПОЛЬСЬКА ПРИВАТНА ПИВОВАРНЯ" та зобов'язано передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майно, яке зазначено в акті про проведених електронних торгів № 25/5 від 09.02.2015.

16.10.2015 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 видано накази на примусове виконання.

17.02.2016 від позивача до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в якій він просить:

- визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в особі заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутови Т.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016;

- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016 недійсною та скасувати;

- зобов'язати державну виконавчу службу Нікопольського міськрайонного управління юстиції примусово виконати рішення у даній справі шляхом опису та вилучення у боржника належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майна.

В обґрунтування скарги скаржники посилаються на те, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.01.2016 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольского міськрайонного управління юстиції Крутовою Т.В. було порушено норми Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення прав позивача як сторони виконавчого провадження.

В постанові від 11.01.2016 про закінчення виконавчого провадження зазначено, що підставою для винесення постанови є неможливість виконання рішення суду без участі боржника у відповідності до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 09.03.2016.

29.02.2016 представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Представник позивача у клопотанні просить доручити проведення засідання в режимі відеоконференції господарському суду Вінницької області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про проведення судового засідання 09.03.2016 в режимі відеоконференції задоволено.

03.03.2016 Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заперечення на скаргу, в якій просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, у зв'язку з тим, що строк здійснення виконавчого провадження з виконання даного рішення немайнового характеру проведено з дотриманням вимог ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" у двомісячний строк, отже по виконавчому провадженню дії державного виконавця проведені з дотримання чинного законодавства.

Розгляд скарги відкладався з 09.03.2016 на 23.03.2016.

11.03.2016 представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Представник позивача у клопотанні просить доручити проведення засідання в режимі відеоконференції господарському суду Вінницької області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2016 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про проведення судового засідання 09.03.2016 в режимі відеоконференції задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

23.03.2016 представник Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції надав копії матеріалів виконавчого провадження № 49336237.

Заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає за необхідне скаргу на дії державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги позивача ґрунтувались на тому, що 05.06.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції було описано, накладено арешт та передано спірне майно на відповідальне зберігання директору ПП "Нікопольська приватна пивоварня" - ОСОБА_6

Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 23.01.2015 було проведено електронні торги по примусовому виконанню наказу № 20/33-10 від 26.08.2010 господарського суду Дніпропетровської області. Згідно протоколу про проведення електронних торгів № 42834 від 23.01.2015 по лоту № 32302 з реалізації майна переможцем торгів став позивач. Ціна продажу лоту № 32302 склала 342 439,20 грн. за результатами торгів було складено акт № 25/5 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 09.02.2015.

Позивачем 28.01.2015 було перераховано Державній виконавчій службі України 342 439,20 грн. Станом на час подання позову відповідачем спірне майно позивачу передано не було.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 позов задоволено повністю. Витребувано із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "НІКОПОЛЬСЬКА ПРИВАТНА ПИВОВАРНЯ" та зобов'язано передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майно, яке зазначено в акті про проведених електронних торгів № 25/5 від 09.02.2015, а саме:

- Дробилка солоду;

- Фільтраційний чан 900 літрів з нержавіючої сталі;

- Барочний казан з нержавіючої сталі у кількості 2 шт.;

- Електронагріваючі тени у кількості 2 шт.;

- Ємність для гарячої води з нерважаючої сталі;

- Насос для перекачування сусла (у комплекті система трубопроводів і арматур, шарові крани);

- Електророздільний щит;

- Пластинчатий охолоджувач;

- Ємність для холодної води;

- Ємність шумування 1800 літрів з нержавіючої сталі з водяною сорочкою, теплоізоляцією у кількості 2 шт.;

- Ємність доброжування 1800 літрів з нержавіючої сталі з водяною сорочкою, теплоізоляцією у кількості 5 шт.;

- Насос для перекачування пива;

- Установка для заправлення;

- Ємність для зберігання дріждів;

- Електрична шафа холодильного устаткування у кількості 2 шт.;

- Охолоджувальний компресор;

- Насос для крижаної води у кількості 2 шт.;

- Рамний фільтр для фільтрації пива.

Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння це рішення зі спору, що має майновий характер, та не є рішенням про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

16.10.2015 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 видано наказ на примусове виконання.

13.11.2015 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутовою Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49336237 (а.с.103).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Докази знищення майна, зазначеного у виконавчому документі, в матеріалах справи відсутні.

11.01.2016 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутовою Т.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49336237. В постанові зазначено, що витребувати із чужого незаконного володіння визначене за виконавчим документом майно не представилося можливим. У відповідності до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" Приватне підприємство "НІКОПОЛЬСЬКА ПРИВАТНА ПИВОВАРНЯ" зобов'язано виконати вимоги виконавчого документу - передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майно, яке зазначено в акті про проведенні електронні торги № 25/5 від 09.02.2015 та визначене за виконавчим документом майно в натурі. Факт невиконання боржником вимог виконавчого документа підтверджується здійсненими виконавцем перевірками. За невиконання зазначених вимог державним виконавцем на керівника підприємства накладено штрафи відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження". Боржником вимоги виконавчого документа не виконані і виконати без участі боржника неможливо. 11.01.2016 внесено подання Нікопольському відділу поліції при ГУ національної поліції у Дніпропетровській області для притягнення керівника підприємства ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності згідно із законом (а.с.105).

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Суд вважає посилання у постанові про закриття виконавчого провадження на ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" необґрунтованим з таких підстав.

Так, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Оскільки здійснювати дії щодо витребування майна з чужого незаконного володіння має саме державний виконавець, а не боржник, тому застосовування як підстави для закриття виконавчого провадження п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконним.

З огляду на це вимоги скаржника щодо визнання неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в особі заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутови Т.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016 та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016 підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги скаржника щодо зобов'язання державну виконавчу службу Нікопольського міськрайонного управління юстиції примусово виконати рішення у даній справі шляхом опису та вилучення у боржника належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майна, у зв'язку з тим, що такі вимоги є передчасними, оскільки з матеріалів виконавчої справи не вбачається, що державний виконавець виявив майно, яке потрібно вилучити у боржника.

Розглядаючи дану скаргу, суд звертає увагу учасників судового розгляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, пункт 40).

Невід'ємність права сторони на виконання остаточного рішення суду також знайшло своє відображення в рішеннях у справах «Жовнір проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України», «Бакай та інші проти України», «Півень проти України» та інші.

Відповідно до статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з пунктом 67 остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2012 у справі "Рисовський проти України", що стосується першого аспекту, то відповідно до усталеної практики Суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення у справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 40, ECHR 2002-III, «Ясійньєне проти Литви» (Jasiuniene v. Lithuania), заява № 41510/98, п. 45, від 6 березня 2003 року, та «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine), заява № 18966/02, пункти 53-55, від 29 червня 2004 року). Уряд не надав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як «законне» та дозволило б відхід від зазначених принципів.

Як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, І суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога скаржника про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в особі заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутови Т.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49336237 від 11.01.2016, винесену заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Кутовою Т.В.

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова