Ухвала суду № 56750820, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5421/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Соснівського районного відділу в місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання внести інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспорту ОСОБА_2 про місце його проживання із зазначенням адреси житла: АДРЕСА_1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову від 21.01.2016 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 19 жовтня 1996 року проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1, виданого Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 10.02.1998.

В 2014 році у зв'язку з необхідністю догляду за своїм батьком, який проживав в Росії, позивач знявся з реєстрації місця проживання, здав свій паспорт громадянина України до міграційної служби та отримав дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за кордон.

Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач повернувся на проживання в Україну, про що свідчить довідка Управління ДМС України в Черкаській області від 24.06.2015 №06/13599.

14 липня 2015 року ОСОБА_2 було видано новий паспорт громадянина України НОМЕР_2, проте не було здійснено реєстрацію місця проживання за адресою, де останній проживав і був зареєстрований до виїзду в Російську Федерацію.

09 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про реєстрацію його проживання за адресою: АДРЕСА_1, до вказаної заяви були додані документи на 16 аркушах, які є підставою для здійснення дії реєстрації особи по місцю проживання.

Однак, листом від 10.12.2015 № 4388 Соснівський РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області повідомив позивача, що реєстрації місця проживання за вказаною адресою, може бути здійснена за умови особистого звернення особи, для власноручного написання заяви та надання відповідних документів необхідних для реєстрації місця проживання.

Вважаючи таку відповідь відмовою у проведенні реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно відмовив позивачу у проведенні реєстрації місця проживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-ІV. (далі - Закон № 1382-ІV.)

Відповідно до статті 3 Закону № 1382-IV реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування (ст. 11 Закону № 1382-IV).

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України); документи, що підтверджують право на проживання в житлі; військовий квиток або посвідчення про приписку. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок).

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції (п. 1.2 Порядку).

Згідно з п. 2.1 Порядку громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Відповідно до п. 2.2 Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру:

- письмову заяву про реєстрацію місця проживання;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі або право на перебування або взяття на облік у закладі/установі;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Тобто статтею 6 Закону N 1382-IV, а також пунктом 2.2 Порядку №1077 визначено перелік документів, які особа або її законний представник подає для реєстрації місця проживання. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що підтверджувальними документами, що дають право на проживання у житлі, можуть бути, зокрема, ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. Законодавцем також передбачено, що у разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Тобто реєстрація місця проживання можлива за умови подання фізичною особою документів, що підтверджують її права на проживання в житлі.

Так, з доданого позивачем до заяви від 09.12.2015 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.05.2007, що набрало законної сили 05.06.2007, вбачається, що ОСОБА_2 є власником частини будинковолодіння АДРЕСА_1, що підтверджує його право на проживання в житлі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не взяв до уваги судове рішення, яке набрало законної сили про право власності позивача на частину будинковолодіння АДРЕСА_1, та незаконно відмовив йому у реєстрації місця проживання у будинковолодінні, співвласником якого він є.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що зобов'язавши відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за вказаною адресою суд фактично підмінив державний орган та вирішив питання, яке належать до його компетенції, оскільки вказане питання відноситься до дискреційних повноважень відповідача, з огляду на наступне.

Так, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Такі втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Утім, якщо орган владних повноважень відмовив позивачу і зазначив при цьому підстави такої відмови, а суд надав їм оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку про зобов'язання відповідача внести інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспорту ОСОБА_2 про місце його проживання із зазначенням адреси житла: АДРЕСА_1 з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.