Постанова № 56750781, 28.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 756/1516/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Белоконна І.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року; визнати незаконною відмову відповідача розрахувати та сплатити заборгованість, яка виникла в результаті не виконання рішення суду, починаючи з 26 серпня 2011 року; зобов'язати відповідача негайно сплатити заборгованість, яка виникла за рішенням суду і складає 1 492 992,25 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 жовтня 2012 року рішенням Київського апеляційного адміністративного суду було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва нараховувати та сплачувати належну ОСОБА_3 державну пенсію, відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути не нижчою ніж 8 мінімальних пенсій за віком, збільшених на 12% та у 3,5 рази, додаткова пенсія повинна бути 75 % від мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує зазначене рішення суду та не сплачує позивачу пенсію у розмірі, передбаченому вищевказаним рішенням. До того ж позивач зазнав страждань внаслідок винесення рішення суду і фактичною відмовою його виконувати.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії згідно постанови Оболонського районного суду від 28.07.2011 року, яка набрала законної сили 02.10.2012 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до Постанови Оболонського районного суду від 28.07.2011 року, яка набрала законної сили 02.10.2012 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. В інший частині позовних вимог - відмовлено

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_3, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового рішення. неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зазначає, що фактично відповідач порушив його конституційні права, передбачені статтями 55, 56, 58 та статтею 124 Конституції України. Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд встановив, що відповідач замість державної пенсії, встановленої рішенням суду, сплачував йому соціальну пенсію в мінімальному розмірі, яка в десять разів менша від встановленої судом, який визначив розмір належної йому для нарахування та виплати державної пенсії, виходячи з його реальних потреб на реабілітацію, харчування та лікування. На думку, ОСОБА_3 не потребує в такій ситуації доказування, що в нього протягом п'яти років відсутні мінімально необхідні кошти для нормального життя та лікування і він вимушений жити за рахунок своєї сім'ї, своїх друзів, знайомих, тобто в борг. Зазначає, що в судовому засіданні він наводив необхідні щоденні витрати тільки на закупівлю медичних препаратів. Вважає, що цього більше, ніж досить для задоволення позовних вимог з відшкодування моральної шкоди. Також зазначає про відсутність підстав для посилання судом на норми Постанови КМУ №1210.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції, пенсійний орган зазначив, що на підставі постанови Оболонського районного суду від 28.07.2011 року управлінням на підставі проведеного перерахунку позивачу нараховано доплату до 22.07.2011 року, тобто до зміни законодавства, на підставі якого виносилось рішення. Однак виплата вказаних коштів не здійснена через відсутність бюджетних коштів.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу пенсійного органу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у мінімальному розмірі.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 28.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі 2-а-3992/11, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_3 державної та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 державної пенсії в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Відповідачем, на виконання вказаної постанови суду, проведено перерахунок пенсії з 01.01.2011 по 22.07.2011 як особі, яка відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесена до категорії 1 та являється інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Державну пенсію розраховано в розмірі 8 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю - в розмірі 75% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також розмір державної пенсії збільшено на 12 % та у 3,5 рази.

Судом з матеріалів справи встановлено та сторонами не оспорюється, що пенсійним органом сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 складає 120136,77 грн. Враховуючи суму доплати по перерахунку пенсії за період з 16.10.2009 по 18.05.2010 у розмірі 22267,92 грн. (згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03 вересня 2010 року) загальна сума доплати складає 142404,68 грн., яка, як пояснив представник відповідача, не виплачена в зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень.

Даючи правову оцінку посиланням позивача на ту обставину, що перерахунок його пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та у відповідності до рішення суду, проведений відповідачем лише до 22.07.2011 року, а тому такі дії відповідача свідчать про невиконання ними вимог Конституції України, рішень Європейського суду щодо обов'язкового виконання судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання п.7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-6, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до якої встановлені що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Дана постанова набрала чинності 23.07.2011 року.

Згідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, а саме у третьому пункті його резолютивної частини, дано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Крім того, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (Заява № 43331/12), зазначив, що навіть припускаючи, що зміни та доповнення до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становили втручання у право заявниці на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу, Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті.

Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. У цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції (п. 26 та 27 ухвали ЄСПЛ від 3 червня 2014 року).

Європейський суд у своїй ухвалі у справі «Великода проти України» зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідно судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. У зв'язку з цим щодо рішення у справі «Великода проти України», у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким Управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008 року, зазначено, що заява була визнана Європейським судом неприйнятною як повністю необґрунтована. Європейський суд дійшов висновку «що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке рулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав».

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у спірний період здійснено нарахування та виплату позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, що свідчить про відсутність протиправності у діях пенсійного органу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання невиконання УПФУ рішень судів щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсій протиправним, та таким, що порушує його права, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іванов проти України", колегія суддів не може взяти таке до уваги, оскільки вказаним рішенням встановлено порушення п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції та тривале невиконання рішень ухвалених на користь заявника та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим скаргами. У зв'язку з тим, що спір, що розглядається виник з приводу подальшого виконання судового рішення у зв'язку зі зміною чинного законодавства, вказане рішення Європейського суду з прав людини не може бути застосовано судом до правовідносин по даній справі.

У зв'язку з зазначеним є безпідставними і вимоги щодо зобов'язання розрахувати та сплатити заборгованість, яка виникла в результаті не виконання рішення суду, починаючи з 26 серпня 2011 року та щодо зобов'язання відповідача негайно сплатити заборгованість, яка виникла за рішенням суду і складає 1 492 992,25 грн. та щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., оскільки вказані вимоги є похідними від зазначених вище вимог.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про часткове задоволення адміністративного позову порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга пенсійного органу підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.