Постанова № 56750570, 23.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 804/15820/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М., при секретаріПрихно К.С., за участю: представника позивача представника відповідача Нікулиці Л.Т., Баласанян К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТехкомВ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехкомВ» з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 24.06.2015 року №0002651502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТехкомВ» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 780040,50грн., з яких 520027,00грн. - основний платіж, 260013,50грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням доповнень до позову від 22.01.2016 року, позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002651502, без урахування усіх обставин, що мають значення, первинних документів.

Представник позивача під час судового засідання пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти заявленого адміністративного позову у повному обсязі та зазначив, що встановлені в ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства є правомірними та відповідають дійсності. А винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення об'єктивно та правомірно відображає нараховані зобов'язання та штрафні санкції, тому скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні даного адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно відомостей з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА №899540 22.04.2003 року було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехкомВ» (далі - ТОВ «ТехкомВ», код ЄДРПОУ - 32448145). Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 24.04.2003 року за №11948, станом на момент проведення перевірки - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 29.05.2015 року №583/22-04, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до наказу від 28.05.2015 року №487 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТехкомВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Морфлекс» (код ЄДРПОУ - 38272033), ТОВ «Бай-Бек Компані» (код ЄДРПОУ - 39402945) за січень 2015 року. Вказану перевірку було проведено у період з 29.05.2015 року по 03.05.2015 року.

За результатами перевірки було складено акт від 03.06.2015 року №1694/04-63-22-04/32448145. Згідно висновків цього акту в ході проведеної перевірки податковим органом була встановлена нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «ТехкомВ» з ТОВ «Бай-Бек Компані» за спірний період - січень 2015 року, а саме:

- по взаємовідносинам із ТОВ «Бай-Бек Компані» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ - 39402945) - ТОВ «ТехкомВ»: встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України;

- встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ТОВ «Бай-Бек Компані» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ - 39402945) та не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ТОВ «Морфлекс» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ - 38272033) - ТОВ «ТехкомВ»;

- в порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ «ТехкомВ» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (накладними, актами, довідками, ТТН), а також не підтверджені декларуванням ТОВ «Бай-Бек Компані» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ - 39402945) власних податкових зобов'язань, в результаті чого за січень 2015 року позивачем було завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму - 520026,69грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму - 520027,00грн.

З урахуванням таких висновків та на підставі цього акту перевірки позивачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 року №0002651502, за яким ТОВ «ТехкомВ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 520027,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 260013,50грн.

Щодо висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки, суд зазначає таке.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в рядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Так, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «ТехкомВ» (покупець) укладено договір від 05.01.2015 року за №050115 з ТОВ «Бай-Бек Компані» (постачальник, код ЄДРПОУ - 39402945) за умовами якого, предметом договору - продавець зобов'язується поставити, а замовник - прийняти та сплатити товар в асортименті, у кількості і за ціною згідно специфікацій. Умови виконання - EXW (Інкотермс-2010) протягом 30 календарних діб. Умови сплати - сплата протягом 365 календарних днів з дати підписання видаткових накладних. Термін дії договору - з дати підписання договору та до 31.12.2015 року.

Під час перевірки на виконання вищезазначеного договору платником податків були надані податкові та видаткові накладні. Однак, за твердженнями податкового органу, надані видаткові накладні є оформленими з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В наданих видаткових накладних відсутнє місце складання, відсутнє ПІБ особи, яка отримувала товар, відсутні дата та номер довіреності. Візуальним оглядом видаткової накладної та договору встановлено, що така накладна була підписана не директором товариства.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, визначено, що дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України №488/346 від 29 грудня 1995 року і введені в дію з 1 січня 1996 року.

Згідно розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі по тексту - Правила перевезень).

Товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких і здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до абз. 2 п.14.4 розділу 14 «Розрахунки за перевезення» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні рахунок за виконані перевезення виписують на підставі належним чином оформлених шляхових листів і ТТН (до рахунка додаються ТТН), а при використанні автомобілів, робота яких оплачується виходячи з часу роботи у замовника, - лише на підставі шляхових листів.

Водночас, частина друга ст.662 ЦК України вимагає від продавця разом з товаром передавати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 268 ГК України якість товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Під час проведеної перевірки відповідач встановив, що транспортування товару не підтверджуються жодним первинним документом. А також ТОВ «ТехкомВ» не надало до перевірки жодних документів, що свідчать про транспортування товару від постачальника до покупця. Крім того, згідно договору ТОВ «ТехкомВ» повинно було здійснюватися транспортування товару. Тобто під час проведення перевірки відповідачем не виявлено факту відвантаження товарів, їх реального транспортування, у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували рух товару від продавця (постачальника) до покупця. Тим більше, що під час судового розгляду справи позивач надав суду ті ТТН, які були відсутні під час проведення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення. Отже, як зазначив відповідач, він був позбавлений можливості проаналізувати ці ТТН, направити відповідні запити до ДАІ, встановити взаємовідносини між ТОВ «ТехкомВ» та автомобільним перевізником TOB «Делі Гранд», провести зустрічну звірку за даними підприємствами.

Згідно п.44.6 ст. 46 ПК України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум подати на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платником податків ні до перевірки, ні під час перевірки, ні до винесення податкового повідомлення-рішення не було надано доказів використання нібито отриманих товарі у власній господарській діяльності (договорів, податкових та видаткових накладних, ТТН, актів списання та інше). Також не було надано доказів оприбуткування нібито отриманих товарів на складі та вибуття даних товарів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Платником податків не були здійснені розрахунки за нібито отримані товари з контрагентом, не було надані на підтвердження цього платіжні доручення, банківські виписки;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

За поясненнями відповідача контрагент-постачальник ТОВ «Бай-Бек Компані» за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має стан - 7 «До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Даним контрагентом не задекларовані податкові зобов'язання в сумі 520026,69грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТехкомВ» за січень 2014 року.

Також відповідач посилається на те, що отримав від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкову інформацію від 26.02.2015 року №266/26-59-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Бай-Бек Компані» по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2015 року. Адже не було встановлене фактичне місцезнаходження платника податків - ТОВ «Бай-Бек Компані» за вказаною податковою адресою: 03680, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, кв. (офіс) 423, про що складено відповідний висновок.

Згідно положень ст.ст.69, 70, 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, під час судового розгляду даної адміністративної справи суд не знайшов підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог ТОВ «ТехкомВ».

Слід наголосити на тому, що судовою практикою (ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі №К/9991/48350/12, №К/9991/48339/12, №К/9991/54260/12, ухвали ВАСУ від 26.03.2014 року по справі №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11) вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає винесене податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, тому у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 29 лютого 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 29 лютого 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник