Рішення № 56749812, 16.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/5200/15-ц Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.

Провадження №22-ц/791/734/2016 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоВербицької Л.І.,суддів:Капітан І.А., Радченка С.В.,секретарГуров Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 січня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6. ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що 03 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №HEH3GK00000118 згідно умов якого Банк надав останньому кредит в сумі 17 000,00 доларів США грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_6 неналежним чином виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 05 серпня 2015 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 12 227,81 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 11 797,64 доларів США; заборгованості по процентом за користування кредитом - 397,13 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 28,00 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5,04 доларів США, Банк просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Під час розгляду справи представник Банку уточнив позовні вимоги. Зазначаючи, що договір поруки було укладено не з ОСОБА_8, а з ОСОБА_7, Банк остаточно просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вищезазначену суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 січня 2016 року позов Банку задоволено. Вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Банку 12 227,81 доларів США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 265 465,76 грн. в рахунок відшкодування заборгованості по кредитному договору №HEH3GK00000118 від 03 квітня 2007 року станом на 05 серпня 2015 року; стягнути з ОСОБА_6 на користь Банку судові витрати в сумі 1 990,99 грн.; стягнути з ОСОБА_7 на користь Банку судові витрати в сумі 1 990,99 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку в повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило..

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за умовами кредитного договору по поверненню суми заборгованості Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті заборгованості по відсотках, комісії за користування кредитом і пені, що утворилися в результаті несвоєчасного виконання зобов'язань, як від боржника, так і від поручителя в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №HEH3GK00000118 згідно умов якого Банк надав останньому кредит в сумі 17 000,00 доларів США грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2027 року. Винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (а.с.17-19). Відповідно до п.7.1. зазначеного договору погашення заборгованості за договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 184.00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.4.1. при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого умовами договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, відповідно до умов яких поручитель прийняв на себе зобов'язання солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с.64).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань по своєчасному і повному погашенню кредитних коштів виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 05 серпня 2015 року складає 12 227,81 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 265 465,76 грн., і яка складається з: заборгованості за кредитом - 11 797,64 доларів США; заборгованості по процентом за користування кредитом - 397,13 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 28,00 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5,04 доларів США (а.с.57-62). Наявність зазначеної заборгованості підтверджується наданим Банком відповідним розрахунком і відповідачем по справі, у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не спростований.

Розміри та вид складових частин заборгованості обраховані Банком у відповідності до умов укладеного кредитного договору.

У зв'язку з порушенням умов Кредитного договору Банк 14 серпня 2015 року надіслав боржнику та поручителю повідомлення щодо порушення зобов'язань за укладеним кредитним договором (а.с.13-16).

Відповідно до ст.ст.526, 530, 1049, 1050 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до вимог ЦК України та умов договору та у встановлений договором строк (термін); позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК Кодексу.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких банк за кредитним договором зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення сплати чергової частини платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми кредиту у солідарному порядку з боржника та поручителя.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції до заявлених Банком вимог не застосовано строки загальної та спеціальної позовної давності, про застосування яких ним було заявлено під час розгляду справи, колегія суддів не приймає до уваги.

Так, відповідач по справі, під час розгляду справи в суді першої інстанції, в своєму письмову запереченні на позовну заяву зазначав, що Банк звернувся до суду з позовом зі спливом строку як загальної так і спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості (а.с.46).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що остання сплата боржником коштів за кредитним договором здійсненна 22 липня 2015 року, що підтверджується наданим Банком відповідним розрахунком. Тобто із зазначеної дати починається перебіг строку позовної давності.

Оскільки строк дії кредитного договору не сплинув, останній платіж по кредитному договору відповідачем було здійснено 22 липня 2015 року, додаткових угод щодо зміни терміну виконання позичальником своїх зобов'язань не укладалося, пред'явлені у вересні 2015 року Банком позовні вимоги до відповідачів по стягненню кредитної заборгованості є такими, що заявлені в межах строку як загальної так і спеціальної позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що стягуючи на користь Банку відсотки за користування кредитом та комісію за користування кредитом, відбулося подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України, також не заслуговують на увагу, оскільки нарахування і сплата відсотків та комісії передбачена умовами укладеного кредитного договору і підстави для їх застосування є різними.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги також не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду по стягненню кредитної заборгованості з відповідачів.

Проте, слід зазначити про безпідставне посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині на те, що з матеріалів справи не вбачається обман позичальника Банком шляхом приховування від позичальника інформації перед підписанням кредитного договору; спонукання Банком на укладання договору на несправедливих та незаконних умовах.

Так, згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки предметом заявлених Банком позовних вимог є стягнення з боржника та поручителя кредитної заборгованості у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, суд зазначаючи про відсутність порушень вимог закону при укладенні кредитного договору, вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням процесуального права і згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

У відповідності до ст.ст.82,88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню 4 380,18 грн., сплату яких була відстрочено до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 11, 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду Херсонської області від 18 січня 2016 року змінити, виключивши з нього посилання суду на те, що з матеріалів справи не вбачається обман позичальника Банком шляхом приховування від позичальника інформації перед підписанням кредитного договору, а також спонукання позичальника Банком на укладення договору на несправедливих та незаконних умовах.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 4 380,18 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.І. Вербицька

Судді І.А. Капітан

С.В. Радченко