Рішення № 56749408, 23.03.2016, Дніпровський районний суд м.Херсона

Справа №666/6205/15-ц

Провадження №2/666/219/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Херсон

Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:

Головуючого судді Єпішина Ю.М.,

за участі: секретаря - Поліщук Н.Л., Ткаченко В.Ю.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого зазначає, що їй на праві спільної часткової власності належало 3/8 частини житлового будинку №73 по вул. Калініна в м. Херсоні. В зазначеному будинку вона проживала разом з онукою ОСОБА_2 18.12.2012 року були укладені та нотаріально посвідчені угоди про продаж 3/8 частини житлового будинку №73 по вул. Калініна в м. Херсоні та купівлю квартири АДРЕСА_1. Після вселення в квартиру ОСОБА_2 розпочала ремонтні роботи, після чого у них почались непорозуміння та сварки. Конфлікти посилились з появою соціального робітника ОСОБА_6, яка приходила до Позивача приносила їжу, ліки, фрукти, предмети побуту. Надалі, при участі ОСОБА_6 та за її допомогою, позивач виселила онуку з квартири, звернувшись з позовом до Дніпровського районного суду м. Херсона, та скасувала заповіт на ім'я ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_7 запропонувала Позивачу довічне утримання, належний догляд, лікування, проживання в цій квартирі до смерті, поховання, а вона, в свою чергу, мала переоформтит на неї свою квартиру. Позивач погодилась на її пропозицію, оскільки через похилий вік та стан здоров'я я потребувала сторонньої допомоги та має ряд хронічних захворювань. Деякий час після укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_6 надавала допомогу як матеріально так і фізично. З часом відвідувала Позивача рідше, після чого перестала навідуватись. В жовтні 2015 року від сина ОСОБА_6 відповідача по справі ОСОБА_3 Позивачу стало відомо, що він є власником її квартири. Після консультацій з адвокатом Позивач дізналась, що 31.01.2014 року між нею та ОСОБА_6 було укладено не угода про довічне утримання, а договір дарування. Укладаючи договір дарування квартири Позивач помилялась стосовно обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо правової природи цього правочину, прав та обовязків сторін, оскільки вважала цей правочин договором довічного утримання, відповідно до умов якого друга сторона зобовязувалась здійснювати постійний догляд і утримання, без права розпорядження квартирою. Фактичної передачі квартири не відбулось, Позивач продовжує проживати в квартирі, яка є єдиним місцем її проживання, та сплачує комунальні послуги. Посилаючись на положення ст.ст. 203, 229, 388, 717 ЦПК України просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 31.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №85, з часу його укладення. Витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 і передати її ОСОБА_5 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася , про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданій позовній заяві.

Допитана в судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_2 показала, що вона є рідною онукою ОСОБА_5 Квартиру АДРЕСА_3 купили після того як продали будинок, належний ОСОБА_5 Вона проживала разом з бабусею ОСОБА_5 до того моменту, поки та не анулювала заповіт, який було складено на неї та виселилась у серпні 2014 року. Їй відомо, що вищевказана квартира була подарована ОСОБА_6, яка приходила до ОСОБА_5, купувала продукту харчування та ліки. Зі слів бабусі стало відомо, що остання не хоче дарувати квартиру, а має намір передати її на умовах, згідно яких, померла на даний час ОСОБА_6 буде за нею доглядати. За комунальні послуги сплачувала ОСОБА_5 та кожен місяць давала кошти на утримання житла та себе. Після оформлення договору дарування ОСОБА_6 припинила догляд за ОСОБА_5, не приходить та нею не піклується.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Надав пояснення які зводяться до того, що між ОСОБА_5 та його марію ОСОБА_6 був укладений саме договір дарування. Мати не могла утримувати Позивача матеріально, оскільки сама потребувала допомоги, яку він їй надавав. Він є власником квартири АДРЕСА_3. Позивач ОСОБА_5 мешкає у спірній квартирі зі згоди попереднього власника ОСОБА_6

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала у звязку з його необгрунтованістю.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та його представника, покази свідка, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також матеріали цивільної справи № 666/5668/13-ц суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 717 ЦК України За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно із ч. 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 229 ЦК України визначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як розяснив Пленум Верховного суду у п. 19 своєї постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК (435-15) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК (435-15)), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Судом встановлен, що Позивачу ОСОБА_5 на праві власності належала квартира № 48, розташована по вул. Кримській, 146 в м. Херсоні.

31.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір дарування квартири № 48, яка розташована по вул. Кримській, 146 в м. Херсоні, за умовами якого ОСОБА_5 безоплатно передала у власність ОСОБА_6 зазначену квартиру. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №85.

07.10.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири № 48, яка розташована по вул. Кримській, 146 в м. Херсоні, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1891. За зазначеним договором ОСОБА_6 передала у дар ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

На час розгляду справи Позивач ОСОБА_5 проживає у спірній квартирі, нею проводилась сплата за спожиті комунальні послуги. Зазначені обставини підтверджені поясненнями Відповідача ОСОБА_3, наданими ним під час розгляду справи.

29.10.2015 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні 30.10.2015 року І-КГ № 207070, актовий запис про смерть № 1082.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні, показала, що ОСОБА_5 погано чує, про подробиці сварки з онукою їй не відомо. Зі слов ОСОБА_5 їй стало відомо, що ОСОБА_6 доглядає за ОСОБА_5 та на цих умовах остання передала їй квартиру. Також зазначила, що бачила у квартирі №48 по вул. Кримській у м.Херсоні людей, які бажали купувати квартиру, яку їм показував син померлої ОСОБА_6 Кожного місяця ОСОБА_5 надавала близько 1000,00 гривень ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_10 допитана у судовому засіданні надала свідчення аналогічні тим, що надала свідок ОСОБА_9, також зазначила, що ОСОБА_3 проводив ремонт у вказаній спірній квартирі для того щоб її продати, про що він їй повідомив особисто.

Свідок ОСОБА_11 показав, що робив ремонтні роботи квартирі №48 по вул. Кримській у м.Херсоні. Для здійснення даних робіт його запросила ОСОБА_6, яка й оплачувала його послуги. Ремонт проводив близько двох або трьох місяців. Окрім нього ремонтом займався ОСОБА_3, його мати ОСОБА_6 приходило приблизно один раз на тиждень.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надав пояснення, які зводяться до того, що померла ОСОБА_6 зверталась до нього за допомогою. Він відвозив ОСОБА_6 до ОСОБА_5, остання скаржилась на онуку, що вона погано до неї ставиться. Також зазначив, що чув про те, що ОСОБА_5 мала намір подарувати вказану квартиру, однак про умови він нічого не знає. ОСОБА_6 говорила ОСОБА_5 про те, що буде помогати їй у межах своїх сил. Особисто у квартирі не був, відвозив на ринок за харчовими продуктами, коли і як передавалась квартира свідку не відомо.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується наявними копіями медичних документів та копією рішення Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 30.04.2014 року № 134 ОСОБА_5 за станом здоров'я було призначено помічника ОСОБА_6

Згідно ст. 78 ЦК України помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення. Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.

Отже, ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_5 виконувала обов'язки помічника, визначені ст. 78 ЦК України, при цьому суд не приймає до уваги доводи представника Позивача стосовно надання ОСОБА_6 матеріальної допомоги ОСОБА_5, зобовязання здійснювати постійний догляд і утримання Позивача, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи справу судом перевірено чи мала місце помилка з боку Позивача при укладенні договору дарування, зокрема чи правильно вона сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Однак доказів того, у Позивача було відсутнє волевиявлення саме під час укладення нею договору про безоплатну передачу у власність ОСОБА_6 квартири, яка є її єдиним житлом, стороною Позивача не надано.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, в тому числі пояснення свідків, в їх сукупності, суд не виходячи за межі заявлених позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для для визнання договору дарування квартири недійсним немає. Позовна вимога стосовно витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання договору дарування квартири недійсним, яка відхилена судом, а тому тому підстави для її задоволення відсутні.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладає їх на позивача, які ним сплачені до подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення складені і підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 березня 2016 року. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.М.Єпішин