Ухвала суду № 56748654, 23.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2241/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення боргу,-

встановила:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти за договором позики від 19.10.2012 року у розмірі 130000 доларів США, індекс інфляції у розмірі 98800 доларів США, та три відсотка річних за прострочення зобовязання у розмірі 8141,92 доларів США у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики у розмірі 130000 доларів США, що еквівалентно 3037881,47 грн., та три відсотка річних за користування грошовими коштами за період з 20.10.2013 року по 20.11.2015 року у розмірі 8141,92 долара США, що еквівалентно 190262,98 грн., що у загальному розмірі становить 3228144,45 грн.. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 індекс інфляції у розмірі 98800 доларів США, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки при укладанні договору позики та передачі грошових коштів , було визначено грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, то при розрахунку заборгованості у гривні по відношенню до долара США індекс інфляції вже враховується при коливанні курсу НБУ по відношенню до доларів США.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції, то рішення суду переглядається лише в цій частині.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, що 19 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 до ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у розмірі 104000 грн., що в грошовому еквіваленті зобовязання, згідно ст. 524 ЦК України, за домовленістю сторін, складає 130000 доларів США, строком до 19.10.2013 року (а.с.7-8).

ОСОБА_3 зазначив, що на день подання позову відповідач кошти не повернув, що вимусило його звернутися до суду з зазначеними вимогами, та просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 130000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.12.2015 року еквівалентно 3037881,47 грн., три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 20.10.2013 року по 20.11.2015 року у розмірі 8141,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.12.2015 року еквівалентно 190262,98 грн., та індекс інфляції у розмірі 98800 доларів США.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції відмовлено.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. зазначеного договору, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобовязання, яке визначене договором в національній валюті - гривні, а не іноземній або еквіваленту до іноземної валюти, а тому індексація у даному випадку застосуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення суми індексу інфляції у розмірі 98800 доларів США, оскільки як було зазначено судом, при укладанні договору позики та передачі грошових коштів, було визначено грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а при розрахунку заборгованості у гривні по відношенню до долара США інфляції вже враховується при коливанні курсу НБУ по відношенню до доларів США.

Посилання апелянта на те, що індекс інфляції був встановлений умовами договору позики, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині, колегія суддів до уваги не може прийняти з наведених вище підстав.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення індексу інфляції відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_2